Як писати твір–роздум. Приклади творів.

Твір-роздум

У такому творі повідомляються причини та наслідки дій, обговорюється проблема, формулюються відповідні висновки: твір-роздум на основі власного досвіду;

— твір-роздум на морально-етичну тему;

— допис дискусійного характеру;

— твір-роздум на суспільну тему;

— твір-міркування;

— рецензія;

— есе.

Наводимо приклади творів-роздумів.

Люди в білих халатах ( твір-міркування)

Професія лікаря – це одна з найдавніших і найшановніших професій. У далеку давнину люди поважали й цінували тих, хто міг зняти біль, знав засоби лікування хвороб.

У російській літературі образ лікаря займає помітне місце. Особливо глибоке враження справляють оповідання А.П. Чехова. Про моральне падіння молодої людини А.П. Чехов розповів читачам в оповіданні «Іонич». З якими шляхетними намірами, високими прагненнями приїхав у губернське місто С. молодий лікар Старцеві Спочатку він боявся навіть на короткий час залишити лікарню. Але поступово, під впливом вульгарного обивательського середовища, він змінився. Тяга до грошей, спрага наживи згубили в ньому все людське. Він забув про обов’язок лікаря допомагати людям безкорисливо. Метою його життя стали гроші. В іншому чеховському оповіданні «Стрибуха» ми бачимо іншого лікаря. Лікар Димов, на думку товаришів, великий учений, майбутнє світило науки. Однак для нього важлива була не тільки наука сама по собі, але й життя конкретної людини. Рятуючи тяжко хворого хлопчика, Димов від нього заразився, занедужав і помер. Він прекрасний у своєму шляхетному пориві врятувати людину. Таким же був і сам Чехов, який свято шанував звання лікаря до кінця свого життя.

Імена багатьох лікарів стали воістину легендарними. Людиною самовідданою своїй справі був польський лікар і педагог Януш Корчак. У 1940 р. разом зі своїми вихованцями він потрапив у гетто. Друзі намагалися влаштувати йому втечу, але Корчак відмовився. Як щирий вихователь і педагог, він розділив долю своїх вихованців і залишився з ними до кінця. Ідучи востаннє вулицями Варшави, він ніс на руках найслабшу дитину. Януш Корчак загинув у газовій камері. Свій обов’язок лікаря й педагога він виконав до кінця й загинув разом з тими, кого лікував і виховував.

У роки Великої Вітчизняної війни наш народ проявляв масовий героїзм. А скільки лікарів віддали своє життя, допомагаючи пораненим! Під ворожим вогнем, ризикуючи власним життям, санінструктори, юні медсестри виносили з поля бою поранених. А лікарі під ворожим вогнем проводили важкі операції. Багато медиків були удостоєні урядових нагород.

Про героїзм лікарів, які виконували інтернаціональний обов’язок в Афганістані, розповідає книга С. Олійника «Пам’ятник у Кабулі». У тяжких умовах доводилося працювати радянським медикам. Рятуючи солдатів, лікарі віддавали їм свою кров, а часом і життя. Це вони в мирні дні ставали героями. Це їм приходять листи від колишніх солдатів-«афганців» зі словами: «Спасибі Вам за те, що я живий!».

Про складну роботу лікаря розповідає М. Амосов у книзі «Думки і серце». Його вправні руки повернули до нормального життя сотні людей, у тому числі дітей. Скільки щасливих дитячих очей дивилося вслід цьому чудовому хірургові!

Усім відоме ім’я чудового офтальмолога С. Федорова. Скільком люДям він повернув можливість бачити! Це чудово, коли після темряви, що застеляла очі, знову можеш бачити яскраве сонце, синє небо й увесь світ.

Розум ученого й чуйні руки лікаря здатні творити чудеса. Але не тільки радість перемоги відчувають лікарі. На жаль, медицина не всесильна. Як важко, дивлячись в очі родичів хворого, якого не вдалося врятувати, вимовити: «Ми зробили все, що могли, але…» Важко усвідомлювати своє безсилля перед хворобою. Давній учений Авіценна сказав так: «Лікар повинен мати очі сокола, руки дівчини, мудрість змії і серце лева». Ці слова можна віднести і до сучасних лікарів. Самовідданість і безкорисливість, любов до людей і прагнення їм допомогти -невід’ємні якості сучасного лікаря. Через все своє життя він повинен пронести слова з клятви Гіппократа: «У який би дім я не ввійшов, я зайду туди лише для користі хворого».

У кожного свій смак (допис дискусійного характеру)

Кажуть, у кожного свій смак. Особисто мені не дуже подобаються «програмні» твори. Я полюбляю «легке чтиво».

Мене цілком задовольняють романи та фільми про Джеймса Бонда. Герой Яна Флемінга навряд чи потребує докладних коментарів. Ім’я Джеймса Бонда сьогодні стало загальною назвою, хоча часто його вимовляють з іронічним відтінком.

Англійський розвідник Бонд і його колега Апманова мають зірвати акцію «ворога», яка може стати початком Третьої світової війни. Обоє потрапляють у запаморочливі ситуації. Один, ризикуючи своїм життям, справді робить багато чого для того, щоб зірвати ворожі плани. Друга ж, у кращому випадку, розважає Бонда.

Врешті-решт загрозу ядерної війни відвернено. Британія виступає поборником миру в усьому світі. Щоправда, СРСР у фільмі відводиться роль третьорядної держави. Не можу сказати, що мені це до вподоби. Це схоже на політичну пропаганду. Мені не подобається політика. Як на мене, нею займаються люди, які ні на що інше не здатні. Тобто не здатні виробляти якісь матеріальні чи духовні цінності. Іншими словами, не вміють працювати.

Мабуть, ніхто не буде зі мною сперечатися, що в образі Джеймса Бонда є політичний зміст. Але це мене не обходить. Якщо написано добре, якщо фільм зацікавлює, тоді чому ж це не можна назвати мистецтвом?

Оскільки зовнішнє незалежне тестування передбачає створення власного висловлювання за запропонованою темою (твір-роздум), тому зупинимося докладніше на підготовці до написання твору-роз-думу та його різновидів.