Нервова система
Нервова система виконує дві найважливіші функції: узгоджує діяльність усіх внутрішніх органів і контролює їхню роботу, а також забезпечує зв’язок організму з навколишнім середовищем.
Нервову систему умовно поділяють на центральну та периферійну. Центральна нервова система представлена головним і спинним мозком, а периферійна — черепно-мозковими (12 пар) і спинномозковими (31 пара) нервами, а також нервовими вузлами, що лежать поза головним і спинним мозком. У складі периферійної нервової системи виділяють соматичну і вегетативну нервові системи. Соматична іннервує скелетні м’язи, вегетативна — внутрішні органи, залози та шкіру.
Структурною одиницею нервової системи є нервова клітина— нейрон. Нейрон має тіло і відростки. Розрізняють два види відростків. Короткі, дуже розгалужені відростки, називають дендритами. Довгий відросток, що відходить від тіла, носить назву аксон. По дендритах нервовий імпульс іде до тіла нейрона, по аксонах — від тіла до інших нейронів або клітин.
Аксони більшості нейронів вкриті багатошаровою мієліновою оболонкою, яка утворюється з клітин нейроглії. Мієлін ізолює збудження і перешкоджає його переходу на сусідні нервові волокна. Ділянка контакту аксона з іншою клітиною називається синапсом.
У пресинаптичному закінченні аксона містяться гранули з особливою хімічною речовиною — медіатором. При проходженні нервового імпульсу по аксону молекули медіатора виділяються в синаптичну щілину, за дуже короткий час досягають поверхні сусідньої клітини, на якій є рецептори до медіатора. У синапсах відбувається перетворення електричного сигналу на хімічний. У різних нейронах медіатором можуть виступати різні хімічні сполуки, найбільш розповсюдженими з яких є норадреналін і ацетилхолін. Після виконання своєї функції передавача медіатори руйнуються ферментами.
Залежно від функції виділяють три основні типи нейронів.
1) Чутливі (аферентні, доцентрові) нейрони проводять нервовий імпульс від органів чуття до головного (спинного) мозку.
2) Рухові (еферентні, відцентрові) нейрони мають довгі аксони і несуть сигнали від головного і спинного мозку до внутрішніх органів, м’язів, залоз.
3) Вставні нейрони (інтернейрони) сполучають рухові та чутливі нейрони між собою і з іншими відділами нервової системи.
Численні аксони об’єднуються загальною сполучнотканинною оболонкою і утворюють нерви.
Спинний мозок розташований в спинномозковому каналі хребта. Він являє собою довгий тяж циліндричної форми. На рівні першого шийного хребця (атланта) спинний мозок переходить у головний, а на рівні другого поперекового хребця закінчується кінцевою ниткою. Спинний мозок має шийне і поперекове потовщення, від яких відходять великі нерви до кінцівок.
У центрі мозку знаходиться вузький канал, заповнений спинномозковою рідиною. На поперечному розрізі спинного мозку видно, що він складається із сірої речовини, оточеної зовні білою речовиною.
Сіра речовина представлена тілами нейронів та їх дендритами. У сірій речовині виділяють передні та задні роги. У ній розміщені також вставні нейрони. У грудному відділі спинного мозку є ще бічні роги, де знаходяться нейрони, які іннервують внутрішні органи. Усього від спинного мозку відходить 31 пара спинномозкових нервів.
Біла речовина складається з аксонів. Аксони нейронів білої речовини орієнтовані поздовжньо й утворюють провідні шляхи, що сполучають спинний мозок з головним.
Спинний мозок виконує дві основні функції.
1) Рефлекторна функція. Спинний мозок забезпечує рух і регуляцію роботи внутрішніх органів. Рефлекс — це відповідь організму на подразнення. Шлях, по якому передається нервове збудження під час рефлексу, називається рефлекторною дугою. Проста (моносинаптична) рефлекторна дуга складається з двох нейронів — чутливого і рухового.
Рефлекси спинного мозку забезпечують скорочення м’язів тулуба, кінцівок, діафрагми, міжреберних м’язів. У спинному мозку розташовані центри потовиділення, сечовипускання, дефекації.
2) Провідникова функція. Пучки нервових волокон білої речовини утворюють провідні шляхи спинного мозку. Розрізняють низхідні шляхи, направлені від головного мозку до спинного, і висхідні, що йдуть у протилежному напрямку. По перших нервові імпульси, що надійшли від різних рецепторів крізь задні корінці, передаються в головний мозок, де відбувається їх обробка. Команди головного мозку надходять по низхідних шляхах до рухових нейронів спинного мозку і далі, крізь передні корінці, до ефекторного органу.
Головний мозок розташований у порожнині черепа і з’єднується через великий потиличний отвір зі спинним.
У головному мозку виділяють такі відділи: передній, проміжний, середній і задній мозок. Останній, у свою чергу, включає довгастий мозок, міст і мозочок. Проміжний, середній, довгастий мозок і міст об’єднують у стовбур. Передній мозок людини дуже розвинений, утворює півкулі.
Довгастий мозок — продовження спинного, проте розподіл сірої та білої речовини тут інший. Сіра речовина утворює скупчення — ядра — всередині білої. Ядра представлені тілами нейронів, від яких беруть початок черепно-мозкові нерви. Довгастий мозок виконує такі функції:
1) рефлекторна — у сірій речовині мозку знаходяться нервові центри життєво важливих рефлексів — дихальний і серцево-судинний центри, центри жування, ковтання, слиновиділення, кашлю, моргання, чхання, блювання;
2) провідникова — у білій речовині довгастого мозку проходять низхідні та висхідні шляхи до інших відділів головного і до спинного мозку.
Міст також виконує провідникову функцію. Через нього проходять шляхи, що сполучають мозочок з корою великих півкуль і зі спинним мозком.
Мозочок складається з двох півкуль і частини, яка зв’язує їх,— черв’яка. Поверхня півкуль вкрита сірою речовиною — корою — з гігантських нейронів Пуркіньє та їхніх дендритів. Під корою знаходиться біла речовина із скупченнями ядер сірої. Основна функція мозочка — рухова. Провідними шляхами через ніжки мозочка до нього надходить інформація від скелетних м’язів, сухожилків, суглобів. Тут вона обробляється (часто під контролем півкуль мозку) і рухається низхідними шляхами до рухових нейронів спинного мозку.
Середній мозок містить структуру, яка називається чотиригорбикове тіло. Його верхні горби відповідають за обробку інформації від зорового аналізатора, а нижні горби — від слухового аналізатора.
У проміжному мозку основними ділянками є таламус і гіпоталамус, що містять безліч ядер. Ядра таламуса зв’язують провідні шляхи від нижчерозташованих відділів мозку із точно певними ділянками кори великих півкуль. Тут відбувається обробка слухової та зорової інформації (яку таламус одержує від середнього мозку і направляє до кори).
Передній мозок складається з двох півкуль, з’єднаних між собою мозолистим тілом. Нервові волокна мозолистого тіла перехрещуються так, що права півкуля іннервує ліву половину тіла, а ліва — праву. Півкулі вкриті сірою речовиною, яка утворює кору великих півкуль. Кора складається з тіл нейронів та їхніх відростків.
Поверхня півкуль має борозни і звивину, яка значно збільшує площу кори. Три найбільші борозни — центральна, бічна і тім’яно-потилична — ділять кожну півкулю на лобову, тім’яну, потиличну і скроневу частки.
У потиличній частці розміщена зорова зона, у скроневій частці знаходиться слухова, нюхова та смакова зони. У тім’яній частці розрізняють чутливу зону кори: тут відбувається обробка сигналів, що надходять від рецепторів шкіри (дотикова чутливість), больових і терморецепторів. У лобовій частці розміщена рухова зона кори, в якій містяться рухові центри м’язів кінцівок, тулуба та голови. У лобовій частці зосереджені також зони мислення, пам’яті, рухові зони мови.
Вегетативна нервова система підрозділяється на симпатичну та парасимпатичну. Центри симпатичної системи знаходяться в грудному відділі спинного мозку, парасимпатичної — у крижовому відділі спинного та в стовбурі головного мозку.
Рефлекторна дуга симпатичної системи. Імпульси від рецепторів внутрішніх органів надходять по чутливих нейронах у бічні роги грудного відділу спинного мозку. Медіатором виступає норадреналін.
Рефлекторна дуга парасимпатичної системи. Нервові вузли, в яких відбувається перемикання з нейрона I на нейрон II, розташовані поблизу іннервованих органів. Тому аксон нейрона I парасимпатичної системи значно довший за такий же симпатичної. Медіатором виступає ацетилхолін.
Симпатична і парасимпатична системи часто діють на іннервовані органи протилежно. Більшість органів іннервуються як парасимпатичною, так і симпатичною системами.
|
