Лишайники

Лишайники представлені більш ніж 20 тис. видів. В основі організації лишайників лежить помірний паразитизм гриба на водорості. Гриб і водорость вступають у тісний, довготривалий зв’язок і формують особливі морфологічні форми й шляхи метаболізму. Гриб є облігатним помірним паразитом. Він формує особливі гіфи — гаусторії, які проникають у клітини водоростей і служать для обміну речовинами. Гриб поступово з’їдає вміст водорості, залишаючи при цьому резерв, оскільки знищення всієї водорості призведе до його загибелі. У свою чергу водорость бере в гриба воду та мінеральні речовини.

Слані лишайників бувають трьох морфологічних типів: накипні — у ви­гляді шкірочки, що щільно зрослася з субстратом; листуваті — у вигляді листоподібної пластинки, горизонтально розташованої на субстраті; кущисті — у ви­гляді прямостоячого або звисаючого кущика (сферефорус круглий, рочела фукоїдна, уснея довгошия, кладонія оленя­ча). Розрізняють гомеомерні та гетеромерні слані. У гомеомерній слані во­дорос­ті дифузно розкидані по всій її товщі, а в гетеромерній утворюють відокремлений шар.

Розмножуються лишайники статевим, нестатевим і вегетативним спосо­бами.