Жан-Батіст Мольєр «Міщанин-шляхтич»

«Сміх часто буває посередником

у справі відрізнення істини від обману».

В. Г. Бєлінський

#Новий художній напрям у літературі XVII ст. — класицизм — знову, як

і попередники, доба бароко і Відродження, звертається до античності як до ес-тетичного еталона. П’єса відомого комедіографа Мольєра «Міщанин-шляхтич»

стала втіленням рис класицизму (лат. classicus — зразковий), якому притаманні

нормативність правил, ієрархія жанрів (поділ на високі, середні, низькі), культ

розуму, гармонійність форм.

Основою класицизму є раціоналізм, представники якого вважали, що краса

та істина досягаються через розум.

У класицизмі, як літературному напрямі, в драматургії існувало правило

трьох єдностей: дії (головна дія не повинна перериватися не пов’язаними з нею

прямо подіями та епізодами), часу (події повинні завершуватися протягом од-нієї доби), місця (місце дії залишається незмінним).

На противагу бароко, якому характерні пишність і піднесеність стилю, пред-ставники класицизму подали сувору композицію, ясність і точність мови.

До низького жанру в ієрархії жанрів класицизму відноситься комедія

(грецьк. komodia: від komos — весела процесія і ode — пісня) — драматичний

твір, у якому засобами комічного (гумору, сатири, іронії, сарказму та ін.) розвін-чуються негативні явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи

в людині. Героями комедії є представники середнього і низького класів.

Комедія як жанр поділяється на комедію-балет, комедію ситуацій, комедію

характерів, комедію масок тощо).

П’єса Мольєра «Міщанин-шляхтич» має риси комедії-балету, У якій поєд-нується слово, танець, пантоміма, музика, образотворче мистецтво, і риси ко-медії характерів, побудованій на викритті рис характеру, що викликають сміх.

Комедія «Міщанин-шляхтич» породжує безмежжя питань, серед яких

і таке: які суспільні явища штовхнули Мольєра на створення цього епохального

твору?

Мабуть, головною причиною написання комедії «Міщанин-шляхтич» стала

життєва потреба суспільства в утвердженні в житті і мистецтві світлого розуму,

логіки, суворого порядку і моральності.

До Мольєра найвідоміші письменники доби класицизму Корнель і Расін

у своїх творах стверджували, що справжня людина в будь-якій ситуації чи-нитиме відповідно до вимог здорового глузду й обов’язку, хоч через це страж-датимуть її почуття. На відміну від своїх попередників, Мольєр йде далі: він

стверджує, що серце і розум мають бути в гармонії, тому й не тільки простофіля

Журден висміюється в п’єсі, але й аморальний аристократ Дорант з холодним

егоїстичним розумом.