ТВІР У ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ СТИЛІ

НА МОРАЛЬНО-ЕТИЧНУ ТЕМУ

ТРАДИЦІЇ В МОЄМУ ЖИТТІ

План

І. Традиції і сучасність.

ІІ. Моє ставлення до традицій.

1. Перше знайомство з традиціями.

2. Традиції збагачують нас.

3. Вплив традицій на моє життя.

ІІІ. Значення народних традицій.

У кожного народу є свої традиції. Їх історія сягає в глибину віків, по_

єднує в собі уявлення про світ, ставлення до релігії, ознаки побуту.

В останні роки ми часто звертаємося до традицій, бо усвідомлюємо

себе частиною великого народу з багатющими надбаннями культури. Той,

хто не знає своєї культури і цурається своєї мови, не може з пошаною ста_

витись і до культури інших народів.

Усвідомлення своєї причетності до великого народу — є усвідомлен_

ням себе самого, усвідомленням своєї значимості в світі.

Моє перше ознайомлення з народними традиціями відбулося давно,

коли я був ще дуже малим.

Було мені років п’ять_шість, коли я сам свідомо поніс вечерю до свого

хрещеного. Тепер я знаю, що було це на Свят_вечір перед Різдвом. На_

дворі вже стемніло, але ніхто не боявся темряви, дітей було дуже багато,

хто ніс вечерю до родичів, а хто — колядував. Тоді я вперше почув

колядки. Прийшовши додому, намагався згадати почуте на вулиці, але не

зміг. Моя прабабуся розтлумачила мені і значення слів із почутої коляд_

ки, і самого обряду.

Але найповніші враження про народні обряди я привіз зі Львова. Ра_

зом з іншими учнями нашої школи два роки тому я побував на екскурсії

у цьому старовинному місті. Наша подорож була не тільки цікавою,

а й пізнавальною, бо ми не просто спостерігали народні різдвяні обряди,

а й брали в них участь. Повернувшись додому, я навчив своїх друзів

різдвяних пісень, почутих там, а наступного року ми й самі ходили коля_

дувати, щедрувати й посівати. Так що всі Святки пройшли незабутньо.

Відтоді я цікавлюся традиціями інших народів. Я із задоволенням читаю

книжки, які містять свідчення про історію і культуру того чи іншого на_

роду, я порівнюю наші звичаї з традиціями інших регіонів України та

інших слов’янських народів.

Як приємно іноді буває дізнатися, що українські традиції багатші,

мова — милозвучніша, пісні — мелодійніші. Яка гордість наповнює душу

за увесь народ і за себе особисто. Навіть дивно буває: хтось милується

українською народною піснею, а ти так пишаєшся, наче тебе особисто

похвалили.

Скільки обрядів довелося мені побачити: і весілля, і свято Купала, і свя_

то першого снопа… А скільки ще доведеться побачити! Адже світ такий

великий, життя таке дивовижне, а традиції допомагають збагатити його.