Головна » Статті » Твори із розвитку звязного мовлення » Твори із розвитку звязного мовлення 9 клас |
БРАТИ НАШІ МЕНШІ План І. Ми пишаємося дружбою тварин. ІІ. Допомога представникам тваринного світу. 1. Підгодовуймо тварин! 2. Ми в боргу перед собакою. 3. Людина не має права бути жорстокою. ІІІ. Тварини ввіряють нам життя. Район, в якому я живу, достатньо молодий. У нас тут багато шкіл і ди_ тячих садків. Щовечора як висипе дітлахів на вулицю — весело, гамірно. Багато хто з жителів району виводять на прогулянку своїх четвероногих вихованців. Подивишся, хтось веде породисту собаку у вишуканому на_ шийнику на шкіряному поводку, а хтось маленьку дворняжку на моту_ зочку, але з таким почуттям гідності, наче це представник найціннішої собачої породи. І є чим пишатися, дружбою братів наших менших і дові_ рою, яку вони нам виявляють. Дивно, що в період економічної нестабільності держави, коли багато хто з людей не може дозволити собі повноцінного харчування, люди підго_ довують тварин. Недалеко від будинку, в якому я живу, є невеликий ста_ вок. Навесні туди злітаються дикі качки. І жителі мікрорайону взяли над ними опіку. Пташок ніхто не кривдить, вони стали майже ручними. А то_ го року, коли наше місто було на грані екологічної катастрофи (злива за_ топила очисні споруди і залишила місто без питної води), люди вистою_ вали довгі черги до машин із водою, щоб забезпечити свої сім’ї, але не забували і про безпритульних тварин. Іноді я спостерігаю, як старенька бабуся, наша сусідка, підгодовує дво_ рових собак. Спочатку мешканці будинку сварили її, мовляв, не прина_ джуйте, на що вона відповідала незрозумілими для нас, дітей, словами: «Собачу пайку їмо, дитинко». А потім розповіла нам старовинну легенду про те, як Бог покарав людей за гріхи голодомором. І тільки виття голодної собаки змусило його змилостивитись. Так що виходить, що ми в боргу перед собакою. Мені здається, що все одно ми замало добра робимо для тваринного світу. Чи завжди ми чуйно ставимось до всіх тварин? Мабуть, що ні. Ча_ сто ми любимо тільки своїх четвероногих друзів і без вагань ображаємо чужих або безпритульних, нічиїх. Бувають випадки, коли батьки, вико_ нуючи примху своєї дитини, приносять в дім кошеня, пташку, собача, а потім, коли дитина натішиться, викидають безпомічну тваринку на ву_ лицю. Мене вражає така безвідповідальність, стає соромно за людську підступність і несправедливість. Я переконана, що представники тваринного світу, брати наші менші, дають нам значно більше, ніж ми їм. Вони дарують нам ласку і відданість, свою приязність і любов. Вони ввіряють нам своє життя. І ми не маємо права не виправдати їхню довіру. | |
Переглядів: 375 | |