НЕЗАЛЕЖНІСТЬ МОЄЇ ВІТЧИЗНИ

План

І. Осмислення поняття «незалежність».

ІІ. Шляхами незалежності.

1. Я пишаюсь незалежною Батьківщиною.

2. Внесок наших попередників у незалежність України.

3. Ставлення до незалежності моєї сім’ї.

4. Труднощі на шляху незалежності.

ІІІ. Мій внесок у незалежність України.

Усі свідомі роки мого дитинства пройшли в незалежній державі. На_

віть не розуміючи, що таке незалежність, я чув і знав про неї. Осмислен_

ня приходило поступово. По мірі того, як я більшав, прийшло захоплен_

ня історією і літературою. І хоча учителі і батьки вважають, що у мене

нахил до точних наук, гуманітарні предмети мені до душі значно більше.

У п’ятому класі мені потрапила до рук книга Антона Лотоцького «Істо_

рія України», з якої я дізнався про розвиток української державності. Саме

ця книга заклала в моє серце почуття гордості за свою Батьківщину.

Пройшло чотири роки. Змінився я, змінилося наше суспільство. Але

я не перестав пишатись тим, що живу в незалежній державі.

Почуття гордості пробудили в мені твори про славних українських

лицарів_козаків. Я уявляв їх або в запеклому бою, або на легких «чаєч_

ках», долаючими чорноморські хвилі. Вони захищали рідну землю від

ворога, визволяли бранців із неволі. Ось у чому полягає їх внесок у неза_

лежність.

А учасники Коліївщини! Я захоплююсь ними, хоча і розумію, що ба_

гато в чому повстанці помилялися. Можливо, я був би таким же непри_

миренним на їхньому місці, проте вважаю, що жорстокості було забагато,

особливо стосовно старих та дітей. Хоча через два з половиною століття

мені значно легше розмірковувати на цю тему, ніж їм тоді.

Я уявляю, як наш стражденний народ зрадів надбанням революції

1917 року — і яке було розчарування! Але патріотизм у кожного україн_

ця в крові. Тому так щедро поливали рідну землю своєю кров’ю київські

гімназисти і студенти в бою під Крутами. І це знову ж таки в ім’я неза_

лежності!

Із величезною радістю сприйняли новину про незалежність України

наші батьки. На початку дев’яностих років нашого століття Україна ніби

ожила або прокинулась зі сну: мітинги, маніфестації. На вулицях бла_

китно_жовті прапори і тризубці. Тоді я був ще дуже малий, щоб усві_

домити велич цих подій; мало хто сподівався побачити на вулиці дер_

жавну символіку незалежної України.

Зараз дехто скаржиться на незалежність за всі наші існуючі пробле_

ми. А я вважаю, що всі наші біди тимчасові. Народ наш роботящий, ви_

нахідливий, тож знайде вихід і з економічної скрути. Найголовніше — не

панікувати, а сумлінно робити свою справу.

8–9 КЛАСИ 51

Нам, учням, треба працювати на ниві освіти. Навчатися сумлінно — тяж_

ка праця. Але без знань ми не зможемо знайти свій шлях у житті. Незалежній

Україні потрібні фахівці високого класу. Тільки так моя Батьківщина зможе

стати рівною серед високорозвинених європейських держав.