Микола Гоголь

Твір-біографічний опис

#Микола Гоголь народився в Сорочинцях, на Україні, і ріс в батьківсько-му заміському маєтку. Його справжнє прізвище Івановський, але дідусь пись-менника узяв прізвище «Гоголь», щоб підкреслити своє благородне козацьке

походження. Отець Гоголя був людиною талановитою, він писав п’єси, вірші

і зарисовки. Гоголь почав писати ще в школі. Він вчився в школі в Полтаві

(1819–1821) і в Ніжині (1821–1828). У 1829 році він переїхав до Санкт-Петербур-га. Гоголь працював на другорядних державних посадах і час від часу писав для

періодики. У період між 1831 і 1834 роками він викладав історію в Патріотично-му Інституті і давав приватні уроки.

У 1831 р. Гоголь зустрівся з Олександром Пушкіним, який серйозно впли-нув на письменника у виборі літературного матеріалу, особливо — «Вечорів на

хуторі поблизу Діканьки», заснованих на українському фольклорі. Їх дружба

продовжувалася до смерті великого поета. У 1835 Гоголь впритул зайнявся

письменницькою діяльністю. Під назвою «Миргород» (1835) Гоголь опубліку-вав нову збірку розповідей. У книгу увійшла і історична повість «Тарас Бульба»,

в якій помітно вплив Вальтера Скотта. Головний герой — сильний, героїчний

персонаж, не дуже характерний для пізніших робіт автора, де відображаються

бюрократи, божевільні, шахраї і невдахи.

«Петербурзькі розповіді» (1835) досліджували людські відхилення, розумові

і соціальні. «Ніс» був написаний про людину, яка втратила свій ніс, що живе те-пер своїм життям. У «Невськом проспекті» талановитий художник закохується

в красуню, яка виявляється повією, його мрії розбиваються вщент, і він кінчає

життя самогубством. У «Щоденнику божевільного» автор питає, чому «все кра-ще в житті дістається конюхам або генералам?». «Шинель» протиставляє покір-ність і лагідність маленької людини грубості «важливої персони».

У 1836 р. Гоголь опублікував декілька розповідей в журналі Пушкіна «Сучас-ник», в цьому ж році виходить і знаменита п’єса «Ревізор». У ній розповідається

історія одного молодого чиновника, Хлестакова, який опинився в невеликому

провінційному містечку без гроша. Місцеві чиновники помилково приймають

його за державного інспектора, який приїхав в провінцію інкогніто. Хлестаков

благополучно уживається в свою нову роль і користується ситуацією, але тут

приїжджає справжній ревізор.

Перша постановка «Ревізора» пройшла в Санкт-Петербурзі у присутності

царя. Після прем’єри цар, виходячи з ложі, сказав: «Гм, що за п’єса! Всіх

висміює, і більш за всіх — мене!». Гоголь, який завжди був дуже чутливий

до відгуків про свою творчість, виїхав з Росії до Західної Європи. Він побував

в Німеччині, Швейцарії і Франції, а потім поселився в Римі. Він також зробив

паломництво до Палестини в 1848 р.

У Римі Гоголь написав свою головну книгу — «Мертві душі». Гоголь ствер-джував, що ідею написання цієї книги йому запропонував в 1835 році в бесіді

Пушкін. У книзі розповідається про авантюриста Павла Івановича Чичикова,

який приїхав в провінційне містечко, щоб купити «мертві душі» — померлих

кріпосних. Продаючи ці «душі» і землі, які були дешево куплені, Чичиков

планував отримати величезний прибуток. Він зустрічається з місцевими зем-левласниками і негайно виїжджає, коли про нього починають розповсюджува-тися чутки.

Не рахуючи недовгого перебування в Росії в 1839–1840 і 1841–1842 роках, Го-голь прожив за кордоном 12 років. Перше видання творів Гоголя було опубліко-ване в 1842 р. Ця книга зробила його одним з найпопулярніших письменників

Росії. За два роки до свого повернення до Росії Гоголь видав «Вибрані уривки

з листування з друзями» (1847), де підтримував царське самодержавство і пат-ріархальний життєвий устрій Росії. Книга викликала розчарування радикалів,

які бачили в творах Гоголя зразок соціальної критики.

В останні роки життя Гоголь знаходився під впливом священика отця Кон-стантіновського. І раптом письменник спалив продовження «Мертвих душ» за

десять днів до своєї смерті, 4 березня 1852 року, знаходячись на межі безум ства.

Казали, що Гоголь відмовлявся приймати їжу, його намагалися годувати на-сильно. До цих пір з’являються чутки про те, що Гоголя поховали живим.