Ілля Репін

Твір-біографічній опис

#Ілля Юхимович Репін народився в 1844 році в маленькому українсь-кому містечку Чугуєві, в сім’ї військового поселенця. У дитинстві він вчився

іконопису. У віці 19 років поступив в Санкт-Петербурзьку Академію Мистецтв.

Його приїзд в столицю співпав з важливою подією в художньому житті 60-х ро-ків — з так званим «Бунтом чотирнадцяти», коли 14 молодих художників пішли

з Академії, відмовившись зображати в своїх дипломних роботах міфологічні

сюжети. Вони вважали, що мистецтво повинне бути близьким до життя. Пізні-ше Репін буде тісно пов’язаний з деякими з цих художників — членами суспіль-ства передвижників.

За свою дипломну роботу (1871) Репін був нагороджений Великою Золотою

медаллю і отримав стипендію для навчання за кордоном. Картина «Бурлаки

на Волзі» (1870–1873) стала першою великою роботою, яку Ріпин створив піс-ля закінчення Академії. Вона відразу завоювала визнання. У 1873 році Ріпин

поїхав за кордон. Декілька місяців він подорожував по Італії, а потім поселився

і працював в Парижі до 1876 року. У Парижі він став свідком першої виставки

імпресіоністів, але, судячи по його роботах того періоду і з його листів додому,

він не став пристрасним послідовником цієї нової паризької школи живопису

і не розділяв думку деяких своїх співвітчизників, які бачили в імпресіонізмі

небезпечний відступ від «правди життя».

Після повернення до Росії Репін поселився в Москві. Він був частим гостем

в Абрамцеві — заміському маєтку Савви Мамонтова, одного з найвідоміших

російських меценатів. Це був дуже плідний період його творчості. Протягом

10–12 років Ріпин створив велику частину своїх картин.

У 1877 році він почав малювати картини на тему хресного ходу: «Хресний

хід в Курській губернії» (1880–1883). Композиція заснована на вражаючому

ефекті різного відношення учасників процесії до чудотворної ікони, яку несуть

на чолі хресного ходу. Існували два варіанти цієї картини. Другий, завершений

в 1883 р., став популярнішим. З першого погляду глядач відкриває в натовпі

безліч соціальних типів і характерів. Серія картин, присвячених революційній

тематиці, заслуговує особливої уваги. Безперечно, художникові дуже хотілося

створити персонаж борця за соціальну справедливість. Круг соціальних, духов-них і психологічних проблем, які не залишили Репіна байдужим, відібражаєть-ся в його роботах «Не чекали» (1884) і «Відмова від сповіді» (1879–1885).

Репін є автором безлічі портретів, які складають важливу частину його твор-чої спадщини. Художник ніколи не малював образ, він малював реальних лю-дей, йому вдавалося зобразити сьогодення, природний стан, відобразити стиль

спілкування людини зі світом. Такі «Портрет композитора Модеста Мусоргсь-кого» (1881), «Портрет хірурга Миколи Пірогова» (1881), «Портрет письменника

Олексія Пісемського» (1880), «Портрет поета Опанаса Фета» (1882), «Портрет ху-дожнього критика Володимира Стасова» (1883), «Портрет Льва Толстого» (1887)

і багато інших, що відрізняються силою візуальних характеристик і чіткістю

і точністю виконання.

Репін рідко малював на історичну тематику. Найвідоміша його картина

в цьому жанрі — «Іван Грізний і його син Іван» (1895). Експресивна, насичена

композиція і глибокий психологізм в створенні образів справляють незабутнє

враження на глядача. Ще одна відома картина, виконана в цьому жанрі, —

«Відповідь запорізьких козаків султанові Махмуду IV» (1880–1891). Правдиво

переданий дух волелюбних запорожців, які, із слів художника, мали особливо

сильне відчуття «волі, рівність і братерства», що, поза сумнівом, робить карти-ну такої виразної. Сучасники вважали цю картину символом народу, що скидає

свої окови.

Остання чверть XIX ст. — кращий період в творчості Репіна, і хоча його твор-чий шлях завершився в XX столітті (художник помер в 1930 р.), він не створив

в XX столітті ніяких шедеврів. Після революції 1917 року він жив і працював

у своєму маєтку Пенати у Фінляндії. Там є музей Ріпина. Відвідувачі музею мо-жуть ознайомитися з життям художника і його картинами.