ТВІР У ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ СТИЛІ

НА СУСПІЛЬНУ ТЕМУ

МОЄ СТАВЛЕННЯ ДО РІЗНИХ МОЛОДІЖНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

План

І. Мої міркування перед вибором.

ІІ. Мої життєві орієнтири.

1. Моє ставлення до життєвого досвіду батьків.

2. Вплив дитячих масових організацій на подальший життєвий

вибір.

3. Не бути знаряддям чужої волі.

4. Моє ставлення до молодіжного руху.

ІІІ. Не стояти осторонь від життя.

Говорячи про молодіжний рух в Україні, я повсякчас ніби ставлю себе

перед вибором, до якої організації приєднатися. І в той же час розмірко_

вую, чи потрібно це мені.

У роки юності моїх батьків існувала лише одна молодіжна організа_

ція — комсомол. Мої батьки були комсомольськими активістами, проте

це аж ніяк не допомогло їм у подальшому житті. Змінився суспільний

устрій — змінилось і ставлення до комсомолу. Мої батьки дуже тепло зга_

дують свої комсомольські роки, адже це були роки їхньої юності. Комсо_

мол виховував у них активну життєву позицію, проте це ніяк не відбило_

ся на матеріальному забезпеченні нашої сім’ї. Усе життя мої батьки важко

працюють, хоча і не завжди отримують за це заробітну плату. Вони зви_

чайні виробничники, чесні і порядні люди, але зараз цього замало. Їх, зви_

чайно, поважають на роботі, але повагою ситий не будеш. Мені хочеться

жити краще, ніж вони. Я хочу добре вдягатися, мати хорошу машину, бо

впевнений, що автомобіль — це не розкіш, а засіб пересування. Але як до_

сягти усього цього? Чи потрібні для цього молодіжні організації, якщо

вони аж ніяк не орієнтують у житті?

Кілька років тому я перебував у дитячій організації скаутів, але мені

там не сподобалося. Крім звичайних життєвих навичок, які одержує ска_

ут, статут організації вимагає повного підкорення волі дорослих началь_

ників, навіть тоді, коли начальник у чомусь помиляється. Мене не лякає

сувора дисципліна, бо я мрію стати військовим, але не хочу бути сліпим

знаряддям чиєїсь волі.

Зараз існує багато молодіжних організацій, посилилась участь молоді

у всіляких партіях, проте я не впевнений, що це потрібно самій молоді.

Іноді лідери цих самих партій, спираючись на молодь, досягають числен_

них голосів на виборах, але потім нічого не роблять ні для своїх виборців,

ні для кого іншого.

Мене більше приваблює молодіжний рух в цілому, як от: «Молодь

проти СНІДу», «Молодь проти ядерного озброєння», екологічний рух.

Проте я не впевнений, що для цього необхідно кудись вступати. Мені

здається, що для цього достатньо бути порядною людиною, бути грома_

дянином. І якщо кожний із моїх ровесників відчує свою відповідальність

за долю держави, за долю майбутніх поколінь, за долю людства, тоді і не

буде у нас ні війн, ні чорнобилів. І це не високі фрази. Це усвідомлення

своєї причетності до світу, а значить, до життя.