Головна » Статті » Твори із розвитку звязного мовлення » Твори із розвитку звязного мовлення 8 клас |
РІДНА ДОМІВКА План І. Там, де пройшло дитинство. ІІ. Острівець краси і гармонії. 1. Квітуче подвір’я. 2. Бузковий цвіт дитинства. 3. Старий сад. 4. Минуле не повертається. ІІІ. Залишивши часточку себе. Згадуючи дитинство, проймаєшся дивними відчуттями. Якось щемно стає у грудях, коли згадуєш подвір’я, на якому зробив перші кроки. Неве_ лике, затишне, повите виноградною лозою, воно ледве пропускало сонячні промені. Улітку захищало від спеки, взимку — від сніговіїв. Восени падо_ лист застеляв землю пухким килимом, на якому бурюкалися ми, діти. А піднімеш голову вгору — налиті кетяги винограду. Ледь прибиті ран_ ковою памороззю, яка стікала вдень прозорою краплею, виноградні грона здавалися прозорими, навіть насіння проступало крізь блідо_рожеву обо_ лоночку і манило дитячу уяву. Тоді татко брав мене на руки, підіймав угору і я діставав губами стиглі виноградинки. А на дверях, притулившись до од_ вірка, стояла мама й удавано сердилася, побачивши моє замурзане личко. А потім ми всі весело сміялись. Навесні батько обрізав лозу — і подвір’я світлішало, щоб уже в травні зазеленіти знов. Наш будинок був розташований на околиці селища й одним боком дивився на байрак. А на іншому боці яру височіли багатоповерхові бу_ динки. Наш невеликий провулочок складався з одноповерхових буди_ ночків приватної забудови і був невеличким острівцем краси і гармонії посеред великого гамірного міста. Нашій сім’ї належала одна частина будиночка, з іншого боку височів сусідський паркан. Бабуся вважала, що цей паркан псує красу, і засаджу_ вала його плетючими квітами. Коли зацвітала червона красоля та різно_ кольорові чашечки кручених паничів — паркан зникав, перетворюючись на барвистий яскравий килим. Невеличкий штахетник огороджував бабусин палісадник перед вікна_ ми від вулиці. Чого там тільки не було! Квіти змінювалися залежно від сезо_ ну, наповнюючи подвір’я пахощами літа, але бабусиною гордістю завжди вва_ жалися троянди. Вона вирощувала їх із пагінців, захищала від негоди, а коли вони зацвітали — не могла намилуватися ними. А одного разу вона вирос_ тила троянду_плетючку, колючу_колючу, але невимовно прекрасну. Мені найдужче подобався білий бузок, який ріс під вікном моєї кімна_ ти. Бабуся посадила його на честь мого народження, але він обігнав мене в рості. Щороку на День Перемоги ми з бабусею ламали бузок і йшли до Меморіалу Слави. Бабуся підіймала мене на руки, і я клав білий букет до вічного вогню. А повертаючись додому, я бачив, як біліли бузкові квіти на фоні червоного цегляного будинку і ледь торкалися мого вікна. Навесні наш будинок змінювався, бо змінювався сад за ним. Спочатку він вирував білою завірюхою яблуневого і вишневого цвіту, трохи згодом потопав у зелені, а ще пізніше — у багрянці налитого плоду. Невеличкі віконця блищали чистими шибками, що зоріли і вабили різним теплом. Звідти я пішов у перший клас, а коли батьки одержали квартиру у ба_ гатоповерховому будинку в іншому районі міста, я відмовився з ними пе_ реїжджати, залишившись жити у бабусі. А тепер, коли бабусі не стало, я ходжу до школи в новому районі, де живуть мої батьки. Мені подобається і мій дім, і нова школа, і мої нові друзі. Але там, в старому районі, залишилося не тільки моє дитинство, а й час_ точка мене самого. Іноді навіть уявляю, що відчиняю хвіртку, а там на по_ розі стоїть бабуся і чекає на мене. Знаю, що чудес не буває, що минуле не повертається. Але в серці на все життя залишаться спогади про старень_ кий чепурний будиночок, огорнений серпанком саду,— моя рідна домівка | |
Переглядів: 324 | |