ХАРКІВСЬКА СВЯТИНЯ

План

І. Пам’ятки духовності і мистецтва в історії Харківщини.

ІІ. Озерянська ікона Божої Матері — святиня Харківщини.

1. Мистецька значимість ікони.

2. Особливості ікони.

3. Релігійна значимість ікони.

ІІІ. Чим вражає мене Озерянська ікона Божої Матері.

У кожного народу є свої святині, ті особливі ознаки, які виділяють

його, роблять значимим. І ці святині певною мірою відбивають світо_

гляд, традиції, духовність. Я не помилюсь, якщо скажу, що святиня Хар_

ківщини, Озерянська ікона Божої Матері, поєднала в собі значимість істо_

ричну, мистецьку і релігійну.

До образу Божої Матері звертались і звертаються безліч худож_

ників. Згадаймо прекрасні творіння митців епохи Відродження! Про_

менисті і ніжні очі мадони… Вони ніби зазирають у душу і тамують усі

болі і печалі.

Православні ікони завжди писалися за певними канонами: релігія при_

вносила в лики святих аскетичні риси, проте незнайомі іконописці вди_

хали життя і в застиглі обриси. Ось чому очі святих так приваблюють

погляди. Озерянська ікона Божої Матері, створена невідомим майстром,

була у кожній оселі, будь то пишний маєток чи убога хатина. Бідні люди

оздоблювали ікону штучними квітами, багаті — обрамляли коштовними

кіотами, але всі вірили в чудодійну силу цієї ікони.

У Харківському історичному музеї поряд з етнічними експонатами

знаходяться і старенькі вилинялі образи, які прикрашали житло харкі_

в’ян, серед них — харківська берегиня, Озерянська ікона.

Про чудотворну Озерянську ікону розповідали дива: вона зцілю_

вала людські недуги, допомагала калікам, оберігала житло, робила

міцними сім’ї, стояла на сторожі миру. Та й сама приповість її появи

теж незвична. Говорять, що в невеличкому селищі Озерянка, побли_

зу Мерефи, косив селянин жито. Не помітив, як розрізав косою ікону

Божої Матері, яка невідомо як там опинилась. Відчуваючи свою про_

вину перед Богородицею, впав чоловік на коліна і почав молитись,

а потім приніс образ додому, не перестаючи молитися. На ранок ікона

зникла, збентежений селянин пішов закінчувати косовицю. А при_

йшовши на поле, косар знайшов ікону на тому ж місці, тільки не по_

шматовану, а цілу. Відтоді і говорять про дивну силу цієї ікони, яку

на честь місця події названо було Озерянською. Іменем Озерянської

ікони названо було два харківські храми, які містили в собі розписи,

що свідчили про подію. А сама храмова престольна ікона мала дуже

багате оздоблення. Крім дерев’яного або металевого обрамлення —

кіота,— ікона прикрашалася рушниками і паперовими квітами. Біля

ікони обов’язково знаходилася лампада, яка засвічувалася під час

служби. Іконопис виконувався на дерев’яній дощечці, фарби накла_

далися рівними мазками, тому готовий витвір здається не намальо_

ваним, а надрукованим. Дуже рідко траплялися вишиті образи — їх

виконували невідомі майстрині і приносили в дар храмові. Озерянсь_

ка ікона Божої Матері свідчить про високу релігійність харків’ян як

у минулому, так і тепер.

Харківська святиня вражає мене історією своєї появи. Шкода, що вона

дійшла до нас лише в численних копіях, бо оригінал було втрачено. Ми

не можемо остаточно судити про її мистецьку цінність, але її значимість

у дослідженні традицій Слобожанщини не перевершена.