НІЧНА ПРИГОДА

Ціле літо я гостював у своїх родичів, допомагав пасти телят. Одного

разу мені довелося на кілька днів залишитися на острові з маленькими

телятками. Увечері, коли їх заганяв, помітив, що серед них немає білоло_

бої Зірочки. Я злякався, що на неї можуть напасти вовки, і пішов її шука_

ти. Сонце швидко зайшло, на землю спали сутінки. Кущі і дерева, привітні

і зелені вдень, тепер стали чорними і зловісними. Довго я шукав Зірочку,

але так і не знайшов. Вирішивши продовжити пошуки зранку, я набли_

зився до куреня і побачив, що з пітьми на мене блимали чиїсь зелені очі.

«Вовки»,— промайнуло в голові, і я за якусь мить виліз на високе дерево.

Довелося там і ніч провести. Я боявся рухатися, боявся заснути, з нетерпі_

нням чекав ранку. А коли зійшло сонце, із куреня вийшла Зірочка, на ходу

дожовуючи мій сніданок. Я застиг із несподіванки, розсердився, закричав

на теля, а потім голосно і весело розсміявся.