Забудеш рідний край — тобі твій корінь всохне.  (П. Тичина)

Існує вислів: «Народ, який не знає своєї історії, не має
майбутнього». Отак і людина, яка здатна забути свій рідний
край, свій дім, втрачає своє коріння.
Живучи довгі роки в рідній країні, людина вбирає в себе
звички і традиції народу, який її оточує, вивчає історію своєї
батьківщини, пізнає історію свого роду. Але якщо вона покидає рідний край, то часом витрачає можливість спілкуватися з близькими і друзями, а отже — і пізнавати історію роду,
з якого вона вийшла. Якщо ж людина забуває своє коріння,
історію своєї батьківщини, її звичаї і традиції, то стає чужинцем на рідній землі, бо інколи не в змозі зрозуміти стиль
життя народу, серед якого колись зростала. Не зрозумівши звички і традиції колишньої батьківщини, неможливо
пізнати історію предків, досконало вивчити своє коріння, бо
не знаючи менталітету народу, неможливо осягнути надбання рідної нації.
Забувши рідний край, людина втрачає можливість душевного злиття з батьківщиною. А це означає і втрату свого
духовного коріння. Сприймаючи рідне крізь призму нових
звичаїв і традицій, придбаних десь за межами своєї землі,
людина стає чужинцем в рідній країні, і не тільки для інших, але й для самої себе.
Отже, як би далеко ми не були від дому, куди б не відкинуло нас життя, треба завжди пам’ятати свої лани і простори, звички і традиції, своє коріння, берегти в душі вогник
від тієї землі, що нас породила. Аби не втратити свого духовного багатства