Головна » Статті » Довідник школяра. Готуємось до ЗНО » Готуємось до ЗНО: Власне висловлення (твір- роздум)

Усе в природі тягнеться до слова, немов тумани тягнуться до дня. І річ не в тім, наскільки гарна мова, а річ у тім, наскільки не брехня. (С. Ч

Усе в природі тягнеться до слова, немов тумани тягнуться до дня. І річ не в тім, наскільки гарна мова, а річ у тім, наскільки не брехня.

 

(С. Чернілевський)

 

Про українську мову, її красу, милозвучність, багатство та величезне значення для нашого народу сказано чимало. Проте історична ситуація складалася навколо України так, що переважна більшість українців так чи інакше стикалася з актуальним питанням для нашої держави, а саме — із дво-мовністю. Якщо на заході України у побуті мешканці вжи-вають переважно українську мову, то на сході — російську, незважаючи на те, що вже чимало шкіл і вищих навчальних закладів перейшли на навчання державною мовою. При цьому, наприклад, у Харкові дуже часто можна почути, що російська мова зазнає усіляких утисків, а тому потріб-но боротися за впровадження в нашій державі двомовності. Однак, коли з приводу цього починаються дискусії, то час-то виявляється, що ті, хто спілкується українською, вільно володіють і російською мовами, а ті, хто переважно розмо-вляє російською, української не знають. То про яку ж дво-мовність ідеться?

 

Насправді відсоток російськомовного населення України в цілому не такий значний, як здається мешканцям вели-ких російськомовних міст. На мою думку, мовну ситуацію в нашій державі потрібно змінювати. Однак не в напрямі двомовності, а навпаки — у напрямі підвищення рейтингу мови наших предків. Адже українська мова не стає менш красивою лише через те, що підпадала під численні утиски уряду Російської держави. Як слушно зазначають філософи, нападати на мову народу — означає нападати на його серце. А Ліна Костенко у цьому контексті наголошувала, що «на-ції вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову». Пригадаймо принаймні Емський та Валуєвський циркуля-ри, обов’язкову русифікацію українського населення протя-гом ХХ століття тощо. Навіть сьогодні відсоток російських телепрограм та фільмів на нашому телебаченні перебільшує

національні. Тому я вважаю, насамперед треба змінити саме ставлення до української мови. І перші кроки в цьому напрямі вже зроблені. Вітчизняні телеканали почали транслювати соціальну рекламу, у якій ідеться про те, що всі ми — українці, а отже, і мова наша ук-раїнська («Я розмовляю українською»).

 

При цьому багато політиків під час передвиборчих пере-гонів намагаються маніпулювати масовою свідомістю своїх виборців, обіцяючи все зробити задля впровадження в нашій державі двомовності, хоча, переконана, самі розуміють, що в цьому немає жодної необхідності.

 

На мою думку, щира любов до рідної мови є не тільки ознакою патріотизму, а й свідченням культурного розвитку, освіти та виховання особистості. Українська мова — це не тільки мова офіційного спілкування у нашій державі, це та-кож мова наших прапрадідів, скарбниця народної мудрості і справжньої української душі. А тому відмовитися від неї не просто нерозумно, а, як на мене, було би зрадою, насампе-ред перед самим собою, а вже потім, перед народом, нацією, багатонаціональним людством, бо як писав І. Срезневський: «Без усякої іншої науки ще можна обійтися, без знання рід-ної мови обійтися не можна».

Категорія: Готуємось до ЗНО: Власне висловлення (твір- роздум) | Додав: uthitel (27.07.2018)
Переглядів: 289 | Рейтинг: 0.0/0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]