| Головна » Статті » Довідник школяра. Готуємось до ЗНО » Готуємось до ЗНО: Власне висловлення (твір- роздум) |
Освіта і виховання є найважливішими компонентами культури, яка в усьому світі розвивається національними шляхами. (Ю. Руденко)
Сучасна українська держава все ще перебуває в стані по-шуку чітких орієнтирів. Позначилося це на кардинальних змінах, яким підлягають усі без винятку сфери життєдіяль-ності суспільства. Звідси окреслюється і головна суспільна мета — побудова власної держави, яка немислима без націо-нальної ідеї, відродження національної пам’яті і духовності. Одним із найстаріших інститутів людства, який постійно впливав на становлення суспільства і через який проходить кожна людина, набуваючи рис особистості, фахівця й грома-дянина, є освіта. Вона не тільки дає знання, формує умін-ня й навички, а й різнобічно розвиває людину, виявляє та вдосконалює її можливості й інтереси, формує життєві цін-ності. Освітня система базується на численних принципах, го-ловним з яких є взаємозв’язок навчання і виховання. Сього дні чимало науковців наголошують на тісному взаємозв’язку такого виховання і формування самоусвідомлення. Основ-ними принципами національного виховання, на мою думку, є гуманізм, єдність родинного і шкільного впливу, приро-довідповідність.
Високий рівень національної самосвідомості пов’язаний не просто з теоретичним усвідомленням процесів національ-ного відродження, а й з практичною готовністю людини до участі в розбудові незалежної держави. Адже національно свідомою вважається людина, яка співвідносить себе із пев-ною нацією і розглядає цей факт як позитивний. Якщо лю-дина байдужа до національних надбань свого народу, то вона не має національних орієнтирів, а через це поступово втра-чається і її зв’язок з батьківщиною.
відомий український етнолог Галина Лозко, «не можна ви-ховувати громадянина певної держави, не визначивши для нього цілком певних координат, як не можна будувати гро-мадянського суспільства, не виховуючи власних громадян». Сутнісною ознакою національної самосвідомості є само-пізнання як потяг виявити дійсні джерела національного розвитку. Одним із таких джерел науковці називають рідну мову, оскільки в ній найповніше відображено й зафіксовано всі тонкощі світосприйняття, буття, історичний шлях, мен-тальність і характер народу. Майже всі дослідники стверд-жують, що одним із засобів підвищення ефективності націо-нального виховання є організація навчального процесу в усіх національних закладах освіти державною мовою. «Мова — це глибина тисячоліть»,— як зазначала Н. Шумило. Чим вищий рівень національної культури, національної мови як головної ознаки її існування, тим вищий рівень на-ціональної та державної свідомості. Рідна мова містить ве-личезний духовний потенціал і є природним вихователем. Вона концентрує у собі весь культурно-історичний шлях лю-дей, є могутнім засобом єднання народу, єднання національ-них сил. Для ефективного використання виховних можливостей національного впливу на особистість, на мою думку, потріб-не безпосереднє залучення сучасних школярів до вивчення рідної історії, культури, мови, традицій, звичаїв тощо. Важливо, щоб сучасний навчально-виховний процес ос-мислювався через призму національного характеру (мен-талітету), адже особливості вдачі впливають на специфіку освіти, і навпаки,— освіта певною мірою визначає націо-нальний характер. Особливої ваги у цьому контексті наби-рає індивідуально-особистісний підхід у виховному процесі. Для того щоб забезпечити нашій державі стабільне і гар-не майбутнє, сучасне покоління повинно цілеспрямовано працювати над вихованням молоді в національному дусі. На мою думку, тільки освіта з національним спрямуванням може ростити націю, утверджувати національну ідею, фор-муючи національну самосвідомість та національний харак-тер у своїх вихованців. | |
| Переглядів: 297 | |