Немає краю без звичаю

Людина — істота соціальна, вона живе в суспільстві,якому протягом багатьох століть створювались свої зако-ни, традиції, звичаї. У процесі еволюції людства окремі осо-би створювали спільноти, і кожна така спільнота приноси-ла свої звичаї та погляди на життя. Таким чином, у кожній країні, так чи інакше, виникали особисті традиції, створю-вались власні закони, які дозволяють нині окремим людям співіснувати в одному суспільств

Україна — велика держава, вона умовно може бути роз-поділена на декілька країв: західний, південний, східний та північний. Кожний із них має традиції, які об’єднують усіх українців, але береже і свої, особисті звичаї, вірування, по­ гляди, які сформувались під впливом тих чи інших геогра-фічних або історичних факторів.

Так, обряди, як невід’ємна частка укладу життя, фор-мувались під впливом місцевості та історичних подій. На­ приклад, обряд поховання у східних і південних регіонах України сформувався під впливом степових умов життя та постійних набігів з півдня, через що ховали у курганах. А на заході країни, де простягаються гори, всюди вкриті лі-сами, і бракує вільної землі, прийнято було ховати людей у гірських печерах. Ті часи давно канули у Лету, але відголос-ки їх ми чуємо і нині. І всюди — чи то село, місто, країна — обов’язково продовжують існувати свої звичаї, традиції, які прийшли до нас із давніх давен і бережуть неповторність і яскравість кожного куточка країни, незважаючи на дедалі зростаючу тенденцію всесвітнього інтегрування.