Народ накладає на своїх Богів печать своєї національності.
(І. Нечуй-Левицький)
«…І створив Господь людину за образом своїм…»,— так
сказано у Книзі Буття. На Землі живуть люди дуже багатьох
національностей і віросповідань. Так яка з націй найближча
до Бога? На мій погляд, всі люди для Нього рівні.
Тож чому у кожного народу Бог має якісь особисті риси,
що притаманні тій чи іншій національності?
Якщо зазирнути у далеке минуле, то можна побачити, що
у давнину люди вважали богами природні явища, рослини,
тварин тощо. Цим богам надавали риси, притаманні людям,
одночасно наділяючи їх надзвичайними силами. Ці риси відбивали уклад життя, який створювався під впливом тих чи
інших природних явищ, що властиві тій місцевості, де жив
відповідний народ.
З часом, під впливом розвитку цивілізації змінювались
і боги, їх ставало менше. Але більшість рис від попередніх
богів переходило до наступних. Додавались нові культурні
риси. А оскільки кожній нації притаманна своя культура,
то і боги, не дивлячись на те, що вони подібні між собою
(Зевс — Юпітер — Дажбог; Еол — Стрибог тощо) — набували
якісь особистісні риси, властиві окремому народові.
Наприклад, Ісус Христос — єдиний Бог для всіх християн. Але образ його має деякі відмінні риси у католиків,
православних та протестантів. Характерні риси, притаманні Сину Божому, будуть відрізнятися в Італії та в Україні,
в Англії та Франції… Ще більше відрізняються риси Будди
та Аллаха.
Все це пов’язано з історичним розвитком життя тієї чи
іншої нації. А оскільки мрії про краще буття вкладаються
у сподівання на дії Божі, то йому й надаються характерні
риси відповідної нації