Господь багатий нас благословив дарами,
Що нікому не відняти: любов і вічність,
туга і порив, відвага і вогонь самопосвяти.
(О. Ольжич)
Наш слов’янський народ відрізняється від усіх народів
світу широтою душі, здатністю любити до самозречення,
жертвувати собою заради інших. Недарма наші письменники, класики XIX століття, є вершиною айсберга світової
літератури! Хто, як Л. М. Толстой або Ф. М. Достоєвський,
міг зобразити глибину психологізму людської душі? Тільки
в надрах слов’янської нації міг народитися селянин, який
сьогодні відомий усьому світу своїми дивними віршами, що
закликають до співчуття до пригноблених і знедолених. Це
Т. Шевченко. А в період тоталітаризму звучав голос наших
кращих представників народу, письменників і вчених, які
гинули, але не ховалися в нори.
Тільки наш слов’янський народ, що ввібрав з молоком
матері нашу християнську віру, християнські заповіді, міг
розбити орду монголо-татар, не скоритися армії Наполеона,
подолати фашизм.
Який народ у світі витримав стільки бід і мук, як наш?
Нас хотіли поневолити, розтоптати, знищити, а ми живемо! Що дає нам сили щоразу підніматися? Наша віра!
Вона в кожному з нас. Бог у кожного з нас у душі. Наш
слов’янський дух живий. Ми справжні. Якщо любимо, то
від душі, й ненависть наша праведна.
«Ще не вмерла України ні слава, ні воля. Ще нам, браття
українці, усміхнеться доля. Згинуть наші вороженьки, як
роса на сонці, запануєм і ми, браття, у своїй сторонці. Душу
й тіло ми положим за нашу свободу… В ріднім краю панувати не дамо нікому… А завзяття, праця щира свого ще докаже…»,— це наша точка зору.
Наша віра допоможе нашому народу здолати всі перепони
на шляху до кращого життя, бо нас благословив сам Господь!
Воістину, нас не перемогти, поки в кожній слов’янській
душі є хоч іскорка любові, відваги і здатності до самопожертвування!