Душа тисячі літ шукає себе в слові.

(Л. Костенко)

Спочатку було Слово… Ця, на перший погляд, проста біблійна фраза несе в собі глибокий зміст: спочатку Бог вимовив Слово, а потім, відповідно до сказаного, утворили-ся земна твердь, вода, тварини, людина. Отже, Слово було первинним. Саме воно відіграє виключно важливу роль в людських стосунках. Кажуть, що словом можна вбити людину, а можна й урятувати. Все залежить від того, що сказати і яким чином.

Мова — живий організм, який перебуває у постійному русі: одні слова функціонують у ній завжди, інші вмирають, ще інші народжуються, «мігрують» з однієї мови до іншої.

Завдяки мові різні народи зберігають свої традиції, куль-турні надбання у вигляді художньої літератури, історичних літописів, пісень тощо. Будь-яка мова живе і функціонує за своїми внутрішніми законами: жодні циркуляри чи штуч-ні бар’єри не можуть її зупинити. Наприклад, серед україн­ ських лінгвістів точаться суперечки з приводу того, як пра-вильно передавати запозичені з інших мов слова (міт чи міф, мітологія чи міфологія) або яке закінчення доречніше вжи-вати у родовому відмінку однини іменників жіночого роду третьої відміни (національності чи національности, вічності чи вічности). Проте бачимо, що переважна більшість наших співвітчизників часто навіть не знають про ці суперечки, а у своєму мовленні продовжують вживати традиційні фор-ми слів.

Що таке рідна мова? І яку мову вважати рідною? Мабуть, в жодному підручнику ми не знайдемо відповіді на це пи-тання. Деякі вчені стверджують, що рідною є та мова, яку дитина чує з раннього дитинства і намагається повторювати її за дорослими. А як же бути, коли дитина виховується в чу-жорідному мовному середовищі? Адже, наприклад, у Хар-кові більшість розмовляє не українською, а російською мо-вою. Як стверджує українська дослідниця-етнолог Галина Лозко, рідна мова закладена в людині генетично. Навіть су-часна електроніка фіксує особливості національного плачу