Словник основних понять і термінів із всесвітньої історії 9 клас ч.2

Бойкот — назва походить від прізвища капітана Ч. К. Бойкота, до якого вперше було застосовано таку форму боротьби; означає повну відмову від спілкування.

Бонапартизм (від прізвища французького імператора Наполеона І Бонапарта) — авторитарний політичний режим, у Франції (1799–1814 рр.). Одноосібна диктаторська влада трималася на персональному авторитеті Наполеона І Бонапарта, за допомогою армії та державному апараті.

Британська Індія — загальна назва для колишніх британських володінь в Ост-Індії, а також ряду субсидіарних угод. На чолі Британської Індії стояв генерал-губернатор Індії. Велика частина Південної Азії, на якій розташовані сучасні Індія, Пакистан, Бангладеш, М’янма, Шрі-Ланка, Непал і Бутан, перебувала в колоніальній залежності від Британської імперії.

Буржуазія (фр. bourgeoisie, від пізньолатин. burgus – укріплене місто) – один із термінів для позначення класу індустріального суспільства, який володіє інструментами контролю над інвестиціями або грошовим капіталом, фізичними засобами виробництва (земля, фабрики та установи) та робочою силою.

Варна (санскр. «одяг»; «колір») — назва великого соціального стану в традиційному індійському суспільстві.

«Велика гра» — геополітичне протистояння Російської і Британської імперій наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. в Середній (Центральній) Азії, у Гімалаях, Персії (Ірані) і Еміраті (Афганістан).

Велика Колумбія — держава, що існувала в 1819—1831 рр. у Південній Америці, включала території сучасних Колумбії, Венесуели, Еквадору й Панами. Термін «Велика Колумбія» ніколи не використовувася за часів існування держави та був вигаданий істориками. Назва «Велика Колумбія» вживається для того, щоб не плутати сучасну Республіку Колумбію з державою, що існувала до 1831 р.

Віги (англ. Whigs) — партія у Великій Британії, попередниця Ліберальної партії. Виникла на початку 1680-х рр. як угруповання дворянської демократії, представників великої буржуазії. У 1802 р. стали називатися Ліберальною партією.

Віденський конгрес — конференція представників великих держав Європи, яка проходила у Відні з 1 листопада 1814 р. до 8 червня 1815 р. Мета конгресу полягала в тому, щоб врегулювати питання і перекроїти континентальну політичну карту після розгрому наполеонівської Франції.

Відпочинок, дозвілля — проведення часу, метою якого є відновлення нормального стану організму.

Військові поселення — особлива система організації війська в Росії, яка поєднувала військову службу із сільськогосподарською працею. Існувала в 1810–1857 рр.

Вікторіанська доба — період в історії Англії (друга половина XIX ст.), коли вона досягла найбільшої могутності й стабільного внутрішнього становища. Припала на правління королеви Вікторії.

Вільний час (дозвілля) — суспільно-історичне явище, частина громадського вільного часу, не зайнята справами виробничої або життєвої необхідності.

Гаїтянська революція — події 1791—1804 рр. у тодішній французькій колонії Сен-Доменг (Сан-Доменго), які привели до незалежності Гаїті. Вважається, що це перше вдале повстання рабів у сучасній історії.

Генеральні штати — вища дорадча представницька рада у Франції між 1337 та 1789 рр. На відміну від парламенту Генеральні штати не мали законодавчої влади. Король не повинен був скликати їх регулярно.

Германізація — загальна назва для поширення німецької мови, народу і культури силою або асиміляцією, а також адаптації іноземних слів до німецької мови в лінгвістиці багатьох мов, які не використовують латинський алфавіт, подібна романізації.

Германізація була спрямована на усунення використання інших мов, крім німецької, із суспільного життя, із шкіл і академій з умисним тиском на ненімецьке населення, з метою онімечити його або вигнати з країни.

Гімназія — навчальний заклад для отримання базової та повної середньої освіти. На початку ХХ ст. гімназії існували в Австро-Угорщині, Російській імперії, Пруссії, Сербії та Болгарії. У Франції їм відповідали ліцеї та коледжі, у Великій Британії і США — школи і коледжі граматики, вищі школи, в Іспанії — інститути і колехьйос, у Швейцарії — кантональні школи.

Гнилі містечка (англ. rotten boroughs) — села й містечка, що знелюдніли наприкінці XVIII — на початку XIX ст. у Великій Британії, але зберегли при цьому представництво у парламенті. Голосами виборців у цих населених пунктах часто розпоряджався лендлорд, господар землі. Часто місце у палаті громад просто купувалось, що було не складно за кількох десятків виборців.

Гоміньдан (буквально: «Націоналістична партія») — перша правляча політична партія в історії Республіканського Китаю.

Гомруль — рух за відновлення діяльності ірландського парламенту для розв’язання питань внутрішнього самоврядування в межах Британської імперії.

Громадянська війна — військова боротьба за владу між громадянами одного суспільства або країни.

Громадянська війна в США 1861—1865 рр. — війна між 11 рабовласницькими штатами Півдня, які вийшли зі складу Союзної федерації (конфедератами), і федеральним урядом Сполучених Штатів (федератами).

Громадянське рівноправ’я — користування населенням певної держави однаковими правами й обов’язками у статусі її громадян.

Декабристи — дворянські революціонери в Російській імперії, які підняли в грудні 1825 р. повстання проти самодержавства і кріпацтва. Повстання відбулося в Петербурзі та в Україні (у Чернігівському полку). Обидва повстання були придушені.

Декларація почуттів — документ за підсумками першої конвенції за жіночі права, організованої жінками, знаної як Конвенція Сенека-Фолс, — у 1848 р. у Сенека-Фолс (штат Нью-Йорк), підписаний 68-ма жінками і 32-ма чоловіками — 100-ма з приблизно 300 учасниць та учасників. Декларація порушувала питання рівноправності жінок у правах власності, шлюбі, вільному виборі професій, здобутті повноцінної освіти тощо.

Дзайбацу — японський термін, що означає «грошовий клан» або конгломерат. Цей термін використовувався з XIX до першої половини XX ст. для іменування великих сімей, які контролюють банківські та індустріальні об’єднання (картелі, синдикати).

Диктатура — нічим не обмежена влада особи, групи, що спирається на силу й певну державну структуру.

«Доктрина Монро» — політична доктрина США, частина сьомого Звернення до Конгресу тогочасного президента США Джеймса Монро (1817–1825), проголошена 2 грудня 1823 р., у якій було визначено довготривалі цілі зовнішньої політики США.

Домініон — самоврядна колонія.

Друга республіка — період в історії Франції з 1848 до 1852 рр. Назва пов’язана з періодичністю в історії французької держави – Друга відносно Першої республіки (1792—1804).

Друга французька імперія — період в історії Франції з 1852 до 1870 рр., що співпадає з часом правління імператора Наполеона ІІІ. Друга імперія має назву відносно часу французької імперії Наполеона Бонапарта.

Дуалістична монархія — різновид конституційної монархії, у якій влада монарха обмежена конституцією, але фактично монарх має великі владні повноваження. (У 1867 р. в Австро-Угорщині виникла унікальна дуалістична імперія із двома центрами: Австрією та Угорщиною, парламенти й уряди яких мали рівні права. Австрійський імператор приймав корону Угорщини.)

Економічна криза (грец. krisis — поворотний пункт) — порушення рівноваги між попитом і пропозицією на товари та послуги, що спричинює депресивний процес в економічній кон’юнктурі.

Експансіонізм — розширення зони впливу в економіці й політиці, а також територіальні захоплення та дипломатичний тиск.

Еліта — соціальний прошарок, що посідає провідне становище в якійсь сфері діяльності.

Земства — виборні органи місцевого самоврядування (земські збори, земські управи) в Російській імперії. Завідували освітою, охороною здоров’я, будівництвом доріг тощо.

Зулюм — період в історії Османської імперії, для якого характерне деспотичне правління султана Абдул-Гаміда II і який охоплює весь період правління Абдул-Гаміда II, від 1878 р. до його повалення молодотурками.

Ідеологія — система політичних, правових, етичних, художніх, релігійних, філософських поглядів. Ідеологія разом із суспільною психологією, яка включає буденні, емпіричні погляди, що виникли стихійно, суспільні почуття, настрої, звички, входить до складу суспільної свідомості.

Ізоляціонізм — напрям в офіційній зовнішній політиці, в основу якого покладено ідею незалученості у справах за межами певної держави, та метою якого є досягнення усіх нагальних цілей розвитку держави виключно силами цієї держави, без залучення економічного чи політичного співробітництва з іноземними державами або наддержавними структурами.

Імперіалізм — монополістична стадія розвитку капіталізму.

Імпресіонізм (від франц. — враження) — напрямок у європейському живописі, що виник у другій половині XIX ст. Художники-імпресіоністи за допомогою художніх засобів прагнули передати особисте враження про навколишній світ у певний момент часу.

Індуїзм (історична назва санскритом — сана́тана-дха́рма, у перекладі «вічна релігія», «вічний шлях», або «вічний закон») — стародавня національна релігія, корені якої ведуть до ведичної цивілізації. В індуїзму не було свого засновника, у ньому відсутня єдина система вірувань і загальна доктрина. Індуїзм є сімейством різноманітних релігійних традицій, філософських систем і вірувань.

Індустріалізація — створення великої машинної індустрії, що виготовляє машини й обладнання та є базовою для подальшого розвитку промисловості.

Індустріальне суспільство — такий рівень цивілізації, для якого характерні демократичний устрій суспільства, в економічному житті велика машинна промисловість переважає над сільським господарством, більша частина населення проживає в містах.

Інтервенція (латин. interventio — втручання) — у міжнародному праві насильницьке втручання однієї чи кількох держав у внутрішні справи іншої держави, спрямоване проти її територіальної цілісності або політичної незалежності.

Кавказька війна — військовий конфлікт у 1817–1864 рр. між Російською імперією та державними утвореннями тубільного населення Північного Кавказу (адизька (черкеська) держава та держава нахсько-дагестанських народів). Унаслідок війни загинуло близько трьох чвертей всіх аварців та чеченців, а російська армія втратила у цій війні близько 500 тис. солдатів. У результаті війни території північно-кавказьких держав були захоплені Росією.

Карбонарії (від латин. — вугілля) — члени таємної політичної організації, що існувала на початку XIX ст. в Італії й боролася проти чужоземного гноблення, за возз’єднання країни.

Картель — монополістичне об’єднання, учасники якого укладають між собою договір про регулювання обсягів виробництва, умов збуту й найму робочої сили з метою отримання монопольного прибутку. Члени картелю зберігають виробничу та комерційну самостійність. Найчастіше картелі утворюються в одній галузі промисловості.

Каста (порт. casta «рід, походження», спочатку «чиста порода», яке в свою чергу походить із латин. castus «чистий, цнотливий».) — ендогамні спадкові замкнені групи людей, які зв’язані традиційними професіями і займають певне місце в соціальній ієрархії.

Клас — велика група людей (частина суспільства), пов’язаних певними стосунками в процесах виробництва й схожих за рівнем добробуту, можливістю доступу до освіти й здобутків культури.

«Кодекс Наполеона» — звід законів, створений за участі Наполеона в 1804 р. Кодекс закріпив важливі принципи капіталістичного суспільства: рівність громадян перед законом, свобода підприємництва, охорона приватної власності

тощо.

Колоніалізм — система панування групи розвинених країн (метрополій) над рештою світу в XVI—XX ст. Колоніалізм — підкорення народів і держав могутнішими державами з наступним поширенням на них дії свого суверенітету.

Колоніальна імперія — могутня держава, що підкорила своїй владі численні колонії, які значно перевершували метрополію за розмірами та кількістю населення, але поступалися в соціально-економічному й військовому розвитку.

Колоніальна система – система специфічних відносин (політичних, економічних, ідеологічних) між двома групами країн – колоніями та метрополіями. Специфіка їх полягає в тому, що вони є стійкими, тривалими відносинами зовнішньої залежності. Колоніальна система остаточно сформувалася наприкінці XIX ст. із завершенням територіального поділу світу, тобто коли більша його частина (56 %) була поділена між великими країнами.

Колонія — країна, територія, що позбавлена політичної, економічної самостійності і знаходиться під владою іноземної держави — метрополії.

Комунізм (від латин. communis та фр. communisme — спільний, загальний) — політична ідеологія, заснована на ідеї суспільства загальної рівності та свободи, суспільної власності на засоби виробництва та безгрошового перерозподілу майна.

Консерватизм — тут: система політичних поглядів, принципів і вчень, спрямованих на збереження державного й суспільного устрою, законів і традицій; суперечить ідеям модернізації.

Конституційна монархія — форма правління, за якої монарх залишається главою держави, але його влада обмежена конституцією. Як правило, відповідно до конституції законодавча влада передається парламенту, а виконавча — монарху.

Консульство — тут: період історії Франції (1799—1804 рр.), у який влада належала трьом консулам (вищим посадовим особам), проте реальні владні повноваження були зосереджені в руках першого консула Наполеона Бонапарта.

Континентальна блокада – система економічних і політичних заходів, що проводилася в 1806–1814 рр. наполеонівською Францією щодо свого супротивника – Великої Британії. Була оголошена 21 листопада 1806 р. Берлінським декретом Наполеона I. Декрет забороняв вести торговельні, поштові й інші відносин з Британськими островами та поширювався на всі підвладні Франції, залежні від неї або союзні з нею країни.

Контрибуція — грошова сума, яку накладає держава-переможець на переможену державу або на населення захопленої території.

Конфедерація — союз окремих суверенних держав, об’єднаних спільними керівними органами, створений із певною метою, переважно зовнішньополітичною та воєнною.

Королівство Італія (1861–1946) — державне утворення на території Апеннінського півострову, яке виникло в 1861 р. в ході Рісорджименто. Королівство Італія об’єднало всі незалежні італійські держави в єдину країну.

Кримська війна 1853—1856 рр. — війна, розпочата Росією проти Туреччини за панування в чорноморських протоках і на Балканському півострові, яка пізніше перетворилася на війну Росії з коаліцією у складі Великої Британії, Франції, Османської імперії та Сардинського королівства.

Культуркампф (нім. Kulturkampf — «боротьба за культуру») — назва, якою зазвичай окреслюють події в Німецькій імперії в 1871–1878 рр., коли канцлер Отто фон Бісмарк намагався зменшити вплив католицької церкви в країні.

Латинська Америка — регіон Америки, де романські мови — тобто мови що походять від латинської мови — офіційні або найважливіші мови спілкування. У Сполучених Штатах термін не використовувався до 90-х рр. ХІХ ст. , а став поширеним тільки на початку ХХ ст. До того частіше використовувався термін «Іспанська Америка».

Лейбористська партія (англ. Labour Party — трудова партія) — одна з провідних британських політичних партій. Лейбористська партія заснована на початку ХХ ст. за активної участі представників робітничого руху лівої спрямованості («labour» у перекладі з англійської означає «праця», «робоча сила»).

Лібералізм — система політичних поглядів, ідей і прагнень буржуазії, прихильників свободи підприємництва, демократичного устрою держави й суспільства.

Липнева монархія (1830—1848 рр.) — політичний режим, встановлений у Франції внаслідок Липневої революції 1830 р. Доба Липневої монархії охоплює правління короля Луї-Філіппа.

«Майстерня світу» — образне визначення панівного становища Великої Британії у світовому промисловому виробництві й торгівлі в середині XIX ст.; в економічному розвитку Велика Британія поступилася лідерством США й Німеччині наприкінці XIX ст.

Максимум цін (фр. Maximum général) — назва визначеної законом вищої плати, яку дозволяється брати за товари, що продаються.

Марксизм — філософське, соціальне та політичне вчення, розроблене німецькими мислителями К. Марксом та Ф. Енгельсом.

Митний союз — союз частини німецьких держав, які погодилися скасувати всі митні перепони між собою, а з мит, що стягуються на кордонах території союзу, утворити загальну касу, з розподілом її доходів між учасниками, відповідно числу жителів. Виник за ініціативою Пруссії в 1834 р.

Мілітаризм — політика нарощування воєнної могутності держави.

Модернізація — у суспільстві — широкомасштабний процес, в основі якого перебуває запровадження змін і вдосконалень, пов’язаних із необхідністю приведення всіх сфер життя суспільства у відповідність до вимог сучасності.

Молодотурки — політичний рух в Османській імперії, який мав за мету систематичну політичну, військову та економічну модернізацію країни, що перебувала на той час у стані деградації й розпаду.

Монополія — встановлення підприємцем або групою підприємців контролю над однією чи кількома галузями виробництва з метою збільшення прибутків і ліквідації конкуренції.

Наполеонівські війни (1799–1815) — серія з кількох воєн, проведених Францією в період Консульства (1799—1804) та імперії Наполеона (1804—1814, 1815).

Народництво — рух представників різночинної інтелігенції в Росії, що виступали за захист інтересів селянства та самоврядування селянських громад.

Натуралізм— напрям у літературі й мистецтві, що набув поширення на межі ХІХ—ХХ ст. і характеризувався настановами на фотографічно точне відображення дійсності та осмислення особистості крізь призму її біологічної і соціальної зумовленості.

Націоналізм — політика та ідеологія, спрямовані на захист інтересів певних націй; однією із цілей націоналізму є побудова й зміцнення незалежної національної держави.

«Неминучий конфлікт» — поняття, що використовується в історії США для протистояння захисників і противників рабства в країні.

Неоімпресіонізм — течія в живописі. Неоімпресіонізм виник у Франції наприкінці XIX ст. Неоімпресіоністи використовували відкриття наукового кольорознавства й оптики для створення своїх картин, застосовували прийоми розкладання складних тонів на чисті кольори, систему письма дрібними мазками правильної форми — пуантилізм.

Німецька імперія (нім. Deutsches Reich) — держава, що існувала в Центральній Європі наприкінці XIX — на початку XX ст. Назва зазвичай використовується для опису Німеччини з 1871 до 1918 р., коли вона була конституційною монархією.

Німецький союз — об’єднання німецьких держав під зверхністю австрійських Габсбургів, створене (у складі 39 держав) 8 червня 1815 р. на Віденському конгресі.

Опозиція — партія або група, що виступає врозріз із думкою більшості або панівною думкою і висуває альтернативну політику, інший спосіб вирішення проблем.

Pax Britannica (латин. Світ Британський) – період розвитку британської колоніальної системи, період домінування Британії у міжнародних відносинах. Характеризувався проголошенням курсу на вільну торгівлю, скасування рабства, контролем британського флоту над стратегічними морськими шляхами, поширення англійської мови, парламентаризму, технологій, юридичних норм, британської системи мір та ваг тощо.

Панамський скандал (або панамська афера) — фінансовий і політичний скандал, що вибухнув у Франції в 1892 р. під час будівництва Панамського каналу. Загальна кількість фізичних осіб, які постраждали внаслідок банкрутства компанії, склала близько 700 тис.

Пангерманізм — політична доктрина, яка стверджує перевагу німецької наші над іншими і доводить необхідність її панування. Зовнішньополітичним кредо пенгерманізму було гасло: «Натиск на Схід».

Панславізм — ідеологія, яка сформувалася в країнах, населених слов’янськими народами, в основі якої лежать ідеї про необхідність слов’янського національного політичного об’єднання на основі етнічної, культурної та мовної спільності. Поразка в Кримській війні 1853—1856 рр., Польське визвольне повстання 1863—1864 рр., загострення східного питання — ці чинники викликали активізацію російських панславістів, що знайшло своє практичне втілення у Слов’янському з’їзді 1867 р. в Москві та діяльності слов’янських комітетів.

Пантюркізм — доктрина, яка сповідує об’єднання всіх тюркомовних народів. Виникла на початку XX ст. і за своєю суттю є подібною до інших доктрин консолідації споріднених етнічних спільнот, таких як панславізм, панарабізм.

Паризька комуна — революційний уряд, що захопив владу на 72 дні в Парижі в 1871 р. Комунари відмовилися підкорятися Національним зборам, вони виступали за продовження війни із Пруссією та відновлення в країні республіканської форми правління.

Парламентська демократія — форма державної влади, за якої законодавчий орган (парламент) бере участь у формуванні уряду й у такий спосіб має вплив на виконавчу владу.

Парламентська монархія — державний лад, при якому глава держави — монарх — не може прямо впливати на склад і політику уряду, який формується виключно парламентом і підзвітний лише йому.

Пекінський договір, або Пекінська конвенція — мирні угоди, укладені в жовтні 1860 р. між маньчжурською династією Цин, що управляла Китаєм, та коаліцією Великої Британії і Франції, Росії (безпосередньо не брала участі у війні) за результатами Другої опіумної війни

Північнонімецький союз — перша федеральна німецька держава в історії Німеччини, яка лягла в основу створення німецької національної держави. Був створений у 1867 р. Після прийняття конституції в 1867 р. юридично перетворився на федеративну державу.

Постімпресіонізм — художній напрям, умовне збірне позначення неоднорідною сукупності основних напрямків в європейській (головним чином — французької) живопису; термін, прийнятий в мистецтвознавстві для позначення магістральної лінії розвитку французького мистецтва починаючи з другої половини 1880-х рр. до початку XX ст.

Пролетаріат (від латин. proles — «потомство» та латин. proletarius — нижчий клас у Стародавньому Римі) — нижчий, бідніший соціальний клас суспільства, який не має власності на засоби виробництва і для якого основним джерелом засобів для життя є продаж власної робочої сили.

Промисловий переворот (революція) — перехід від мануфактури до фабрики й заводу, великого машинного виробництва. Промисловий переворот відбувався не одночасно в різних країнах і тривав із кінця XVIII до 80-х рр. XIX ст.

Просвітництво — широка ідейна течія, яка відображала антифеодальний, антиабсолютистський настрій освіченої частини населення у другій половині XVII —XVIII ст. Просвітництво — термін для позначення періоду в європейській історії безпосередньо перед Великою французькою революцією 1789 p., а також видатного культурного феномену, який приблизно припадав на середину XVIII ст.

Протекціонізм (від латин. Protection — захист, заступництво) — зовнішньоторговельна політика держави, спрямована на тимчасове обмеження ввезення імпортних і підтримку виробництва однорідних внутрішніх товарів і послуг з метою зростання валового національного доходу, збільшення зайнятості населення та поліпшення соціальних показників.

Реалізм — напрямок у літературі й мистецтві, що ставить перед собою завдання повного й неспотвореного відображення навколишньої дійсності.

Революційний терор — політика залякування за допомогою репресій і фізичних розправ, що здійснюється з метою зміцнення нової революційної влади та придушення опору політичних супротивників.

Революція — докорінні зміни в державному устрої та суспільстві, житті людей, засобах виробництва, науці тощо.

Рейх (нім. Reich — королівство, імперія) — німецький термін для позначення земель, які перебувають під контролем одного правителя.

Реконструкція Півдня — період в історії США після закінчення Громадянської війни, з 1865 по 1877 рр., у який відбувалася реінтеграція переможених у війні південних штатів Конфедерації до складу США і скасування рабовласницької системи на всій території країни.

Реставрація — відновлення будь-чого в початковому вигляді.

Реставрація Мейдзі, або Реставрація Мейджі, — комплекс політичних, військових і соціально-економічних реформ в Японії в 1868–1889 рр., що перетворив відсталу аграрну країну на одну з провідних держав світу. Позначився переходом від самурайської системи управління в особі сьогунату до прямого імператорського правління в особі імператора Муцухіто та його уряду.

Рісорджіменто (італ. il Risorgimento, буквально — «відродження», «оновлення») — національно-визвольний рух італійського народу з кінця XVIII ст. за об’єднання країни.

Романтизм — напрямок у мистецтві й літературі країн Європи й Америки, що поширився наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.; прославляє героїчних, непересічних особистостей, а також визначні здібності та сильні почуття.

Самодержавство — монархічна форма правління в Російській імперії, при якій носієві верховної влади, — царю, імператорові — належала вся верховна влада: верховні права в законодавстві (затвердження законопроектів), у верховному управлінні (призначення і звільнення вищих чиновників, верховне керівництво центральними і місцевими установами і органами управління, верховне командування армією і флотом, завідування фінансами тощо), у вищому суді (затвердження вироків помилування).

Санкюлоти — презирливе прізвисько («безштанні», «голодранці»), яке використовувалося аристократією щодо міської бідноти. У період якобінської диктатури ця назва поширилася на революційно налаштованих громадян.

Сатьяграха (впертість в істині) — специфічна форма національно-визвольної боротьби в Індії, ненасильницький опір властям.

Свадеші — рух бойкоту англійських товарів в Індії.

Священний союз — союз європейських монархів, укладений після розгрому наполеонівської імперії для забезпечення непорушності рішень Віденського конгресу в 1814—1815 рр.

Сепаратний мир — мирний договір або перемир’я, укладені з противником однією з держав, що входить до коаліції країн, які ведуть війну, без відома чи згоди своїх союзників.

Символізм — одна з течій в мистецтві (літературі, музиці і живопису), що набуває поширення на межі ХІХ—ХХ ст. та характеризується експериментаторством, прагненням до новаторства, використанням символіки, недомовленості, натяків, таємничості і загадковості.

Сипаї (перс. солдат) — наймані колоніальні війська в Індії у XVIII — першій половині XX ст. англійських та інших колонізаторів, які були створені з місцевого населення. Складали значну частину британської колоніальної армії.

Система Меттерніха — умовна назва вектору політики, який проводив Клеменс Меттерніх, що був спрямований на боротьбу із революційними, ліберальними і національно-визвольними рухами народів, які населяли Австрійську імперію.

Соціалізм — політична й економічна теорія організації суспільства, відповідно до якої основні засоби виробництва й багатства країни мають належати суспільству для справедливого та рівномірного використання в інтересах усіх громадян.

«Союз трьох імператорів» — сукупність угод між Російською імперією, Німецькою імперією та Австро-Угорською імперією, укладених у 1873, 1881 і 1884 рр.

«Сто днів» реформ у Китаї (червень-вересень 1898 р.), або Реформи року у-сюй — період в історії Цинської імперії, коли імператор спробував реформувати державу своїми указами. Проте ця політика через протистояння консерваторів та імператриці Ци Сі отримала повну поразку; більшість реформ, прийнятих під час «Ста днів», були скасовані.

Столипінська реформа (Столипінська аграрна реформа) — низка законодавчих актів, написаних для перерозподілу селянської земельної площі в Російській імперії та з метою підвищення продуктивності сільського господарства.

Суфражизм — суспільно-політичний рух за право участі жінок у політичному житті й виборах; радикальна гілка фемінізму.

Сьогунат Едо — японський самурайський уряд авторитарного типу під керівництвом сьогунів із родини Токугава з центром у місті Едо (сучасне Токіо). Існував 265 років.

Тайпінське повстання (англ. Taiping Rebellion) — національно-визвольне і релігійне повстання етнічних китайців у Південному Китаї в 1850—1864 рр. проти панування маньчжурської династії Цін.

Танзимат (осман.— «впорядкування») — період в історії Османської імперії, що був позначений спробами модернізації економіки та державного устрою, а також назва самих цих реформ.

Теорія офіційної народності (рос. теория официальной народности) — прийняте в літературі позначення державної ідеології Російської імперії, створеної в період царювання Миколи I.

Торі (від ірландського tóraidhe — розбійники) — політична партія у Великій Британії, що виражала інтереси великої аристократії і вищого духовенства. У 1834 р. була перетворена на Консервативну партію Великої Британії .

Третя французька республіка (фр. Troisième République) — політичний режим, що існував у Франції з 4 вересня 1870 р. до 10 липня 1940 р.

Троїстий союз — таємний союз Німеччини, Австрії й Італії, укладений у 1882 р.; був спрямований проти Франції та Російської імперії.

Урбанізація (франц. urbanisation, від латин.(латинський) urbanus – міський, urbs – місто) — історичний процес підвищення ролі міст у розвитку суспільства, який охоплює соціально-професійну, демографічну структуру населення, його спосіб життя, культуру, розміщення виробничих сил, розселення тощо. Урбанізація має величезний вплив на розвиток різних соціально-економічних формацій і держав, саме з містами пов’язані основні досягнення цивілізації.

Утопізм (від грец. u — не і topos — місце, букв, місце, якого немає) — термін для позначення будь якої системи політичних ідей, що змальовує або захищає ідеал суспільства, в якому будуть досягнуті загальні мир і щастя, а його члени житимуть у довершених умовах.

Федеральна резервна система (ФРС) — система приватних банків, що виконує роль центрального банку США. ФРС підконтрольна Конгресу, який аналізує діяльність ФРС і може змінити обов’язки ФРС законодавчим регулюванням.

Федерація — назва союзної держави, що складається з кількох державних утворень, кожне з яких, зберігаючи власні органи влади, підпорядковується загальнофедеративним органам влади.

Фемінізм — суспільний рух, що виник у XVIII ст. у США за рівні права жінок і чоловіків.

Хамідійская різанина — серія вбивств вірмен в Османській імперії в 1894—1896 рр., за різними оцінками забрали життя від 50 до 300 тис. вірмен.

«Хлібні закони» — назва законів, що регулювали в XV–ХІХ ст. ввезення й вивіз зерна та інших продуктів землеробства (в основному шляхом введення високих ввізних і низьких вивізних мит).

Чартистський рух — робітничий рух в Англії в першій половині XIX ст. з вимогами загального виборчого права та парламентської реформи.