Травна система

Травний канал являє собою порожнисту трубку, в якій відбувається травлення, всмоктування їжі й видалення неперетравлених залишків. Травний канал складається з трьох шарів. Зовнішня оболонка — серозна — представлена дірчастою сполучною тканиною. Середня — м’язова — утворена поздовжніми та кільцевими шарами м’язів (у ротовій порожнині та верхній третині стравоходу — поперечносмугасті, в інших відділах — гладенькі). Внутрішня по­верхня — слизова — вистелена епітелієм.

Травний канал включає відділи: ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, тонкий і товстий кишечник, який закінчується прямою кишкою з анальним отвором. Поза каналом знаходяться слинні залози, підшлункова залоза та печінка.
Ротова порожнина починається ротовою щілиною, обмежованою губами. Верхньою стінкою ротової порожнини є піднебіння (м’яке і тверде), бічними — щоки, а нижньою — м’язи, на яких лежить язик. У ротовій порожнині знаходяться зуби, туди відкриваються протоки слинних залоз.
Зуби розташовані на верхній і нижній щелепах. Зуби різної форми виконують різні функції: різці — розрізають, ікла — розривають, малі кутні — подрібнюють, великі кутні — перетирають їжу.
 
У зубі виділяють коронку, шийку і корінь. Речовина зуба складається з дентину, емалі та цементу. Дентин утворює основну масу зуба. Коронка зовні покрита емаллю, а корінь — цементом. Усередині зуба знаходиться порожнина — пульпа, в яку проходять нерви і судини.
Змочування їжі та її хімічна обробка здійснюється слинними залозами. Є три пари великих слинних залоз — привушні, піднижньощелепні, під’язикові — і дуже багато дрібних (губні, щокові, піднебінні, язикові).
Процес слиновиділення посилюється внаслідок подразнення ротової порожнини смаковими подразниками, носової порожнини — нюховими, завдяки приро­дженим безумовним слиновидільним рефлексам.
У ротовій порожнині відбувається визначення якості їжі, її механічна обробка, формування харчової грудки, а також початкові етапи розщеплення вуглеводів і ліпідів.
Харчова грудка, що утворилася, за допомогою язика проштовхується до глотки. Харчова грудка підштовхується коренем язика в стравохід — м’язову трубку завдовжки близько 25 см. Рух їжі по стравоходу здійснюється завдяки хвилеподібним скороченням його м’язів. Тверда їжа досягає шлунка через 4—6 секунд.
Шлунок — це мішкоподібне розширення травного каналу, що має вигнуту форму. Ємність шлунка може сильно варіювати через складчастість його стінок. М’язова оболонка шлунка складається з трьох шарів м’язів — поздовжніх, кругових і косих. У слизовій оболонці розташовані залози, які виділяють різні компоненти шлункового соку.
Функції шлунка:
1) травна — механічна обробка їжі за рахунок скорочень шлункової стінки, розщеплювання білків і всмоктування води та вітаміну B12;
2) захисна — низьке значення рН перешкоджає проникненню хвороботворних мікроорганізмів у кишечник;
3) транспортна — частково переварена їжа порціями транспортується в тонкий кишечник.
До складу шлункового соку входять: хлоридна кислота (HCl); травні ферменти (пепсин); слиз. Пепсин розщеплює білки до пептидів. Хлоридна кислота виконує такі функції:
1) активує пепсин і забезпечує його функцію;
2) знищує мікроорганізми, що потрапили до шлунка;
3) денатурує білки.
Слиз, який у значній мірі виділяється шлунковими залозами, обволікає слизову оболонку й оберігає її від дії хлоридної кислоти.
Тонкий кишечник має довжину 5—7 м і складається з трьох відділів: дванадцятипалої, порожнистої та клубової кишок.
Функції тонкого кишечника:
1) травна — розщеплювання пептидів, вуглеводів і ліпідів та їх всмоктування;
2) транспортна — просування речовин, що не всмокталися, далі по травному каналу.
У кишечнику розрізняють два види травлення: порожнинне — ферменти виділяються в порожнину кишки, і пристінкове — травні ферменти містяться в мембранах клітин слизової оболонки.
Підшлункова залоза розділена перегородками на ряд часточок. По всій довжині залози проходить протока підшлункової залози, що відкривається в два­надцятипалу кишку. Залозисті клітини часточок (екзокринна частина) виробляють підшлунковий сік. До складу підшлункового соку входять:
1) бікарбонат, який нейтралізує хлоридну кислоту;
2) травні ферменти.
Виділення підшлункового соку відбувається періодично. Воно починається через 2—3 хвилини після початку їжі й триває протягом декількох годин. Виділення активується як нервовою системою, так і гормоном кишкової стінки — секретином.
Печінка — найбільша залоза людського тіла. Вона розташована в черевній порожнині під діафрагмою і бере участь у різних процесах обміну речовин. Жовч виділяється печінкою безперервно і надходить у жовчний міхур, де накопичується і згущується. Із жовчного міхура вона по загальній жовчній протоці порціями надходить у дванадцятипалу кишку.
Жовч виконує такі функції:
1) нейтралізує хлоридну кислоту;
2) емульгує жири;
3) виводить з організму деякі продукти обміну, лікарські препарати.
Кишковий сік виділяється спеціалізованими залозами, які розташовані вздовж усього тонкого кишечника в його слизовій оболонці.
Слизова оболонка тонкого кишечника утворює велику кількість складок — ворсинок. Стінки ворсинки складаються з одношарового епітелію і підтримуються поздовжньо і поперечно орієнтованими пучками гладеньких м’язів. Усередині кожної ворсинки проходять кровоносні та лімфатична судини. Клітини ворсинки мають вирости мембрани — мікроворсинки. У мембрані мікроворсинок є ферменти, що розщеплюють дісахариди на моносахариди й олігопептиди на амінокислоти. Пристінкове травлення забезпечує найретельніше розщеплення поживних речовин і всмоктування мономерів.
Всмоктування — фізіологічний процес перенесення речовин з отвору кишки у внутрішнє середовище організму. Всмоктуються амінокислоти, олігопептиди, моносахариди, гліцерол, жирні кислоти, вода, електроліти. У тонкому кишечнику всмоктується 90 % білка, що надійшов з їжею, 95 % жирів і практично всі моносахариди.
Харчові залишки, які не перетравилися і не всмокталися, пересуваються по тонкому кишечнику і потрапляють у товстий. Рух здійснюється завдяки перистальтиці — ритмічним хвилеподібним скороченням кишкової стінки. Перистальтика регулюється нервовими сплетеннями (підслизовим і міжм’язовим), розташованими вздовж усього кишечнику.
Товстий кишечник (1,5—2 м) представлений такими відділами:
1) сліпа кишка з червоподібним відростком;
2) ободова кишка (висхідна ободова, поперечна ободова і низхідна ободова);
3) сигмоподібна кишка;
4) пряма кишка, що закінчується анальним отвором.
У товстому кишечнику відбувається інтенсивне всмоктування води (4 л/добу), формування калових мас і бактерійна обробка неперетравлених залишків. Сли­зова оболонка товстого кишечнику має півмісяцеві складки. Залози виробляють сік.
Речовини, що мають хімічні зв’язки, непридатні для їх розриву травними ферментами, розщеплюються тут бактеріями.
Бактерії синтезують деякі вітаміни з групи B і вітамін К, необхідні організму людини.