Тканини рослинного організму

Тканини — стійкі комплекси клітин, схожі за походженням, будовою та пристосовані до виконання однієї або декількох однакових функцій.

Твірні тканини (меристеми) складаються з дрібних молодих клітин, здатних до багаторазового поділу. У результаті диференціації клітин меристем утворюються інші тканини.

Покривні тканини забезпечують захист від негативного впливу навколишнього середовища і регуляцію процесів обміну із зовнішнім середовищем. Епі­дерма — покривна тканина, що складається з одного шару живих клітин, головна функція якої — регуляція газообміну і транспірація. Вона часто вкрита щільним нальотом — кутикулою, яка залежно від вологості змінює свою проникність для рідин і газів. Перидерма — багатошарова покривна тканина, що складається з клітин із потовщеними восковими стінками, які перешкоджають проникненню або втраті води. Кірка — тканина, що захищає рослини від механічних ушкоджень, різкої зміни температур, поїдання тваринами.

Механічні тканини виконують функцію скелета. Особливістю будови клітин є міцна потовщена оболонка. Механічні тканини поділяються на два типи — коленхіму і склеренхіму.

Провідні тканини забезпечують обмін продуктами метаболізму між надземними і підземними частинами рослини, а також здійснюють взаємозв’язок між усіма частинами рослини. Флоема забезпечує низхідний потік речовин від листків до коріння. Ксилема здійснює транспорт води і розчинених у ній речовин від коренів до надземних частин рослини.

Асиміляційні тканини здійснюють фотосинтез. Вони складаються з однорідних паренхімних клітин, іноді носять назву хлоренхіма.

Запасаючі тканини накопичують запасні речовини.

Всисні тканини забезпечують споживання води рослинним організмом. Найважливіша — ризодерма, покривна поверхня молодого коріння.

Видільні тканини секретують різні речовини. Це можуть бути продукти життєдіяльності, отрути для захисту від поїдання, ферменти, речовини-приманки.