Тип губки

Губки — примітивні багатоклітинні тварини, ведуть прикріплений спосіб життя. Перші представники губок з’явилися в протерозойську еру. На сьогодні відомо понад 3 тис. видів губок. Губки поширені в прісних і солоних водах усіх кліматичних зон, представлені як поодинокими, так і колоніальними формами. Незважаючи на таку різноманітність, усі губки мають загальний план будови, що дозволяє об’єднати їх в один тип:

1) клітини тіла диференційовані та мають тенденцію до утворення тканин;

2) тіло складається з двох шарів клітин — ектодерми й ентодерми, між якими знаходиться драглиста речовина — мезоглея;

3) майже завжди є внутрішній скелет (вапняковий, кремнієвий), який виконує опорну функцію.

У багатьох губок тіло має вигляд келиха або мішечка, прикріпленого до субстрату (дна, каміння, черепашки). У верхній частині знаходиться отвір — гирло, через яке порожнина губки (атріальна порожнина) сполучається з навколишнім середовищем. Стінка тіла скла­да­ється з двох шарів — екто- й ентодерми. В ектодермі знаходяться плоскі клітини, які утворюють покривний епітелій. Енто­дерму складають клітини, наділені джгутиком, — хоаноцити. У мезоглею занурені: опорні клітини; клітини, що фор­мують скелет; амебоцити, що мають псевдоподії, які беруть участь у травленні, здатні перетворюватися на інші види клітин; статеві клітини. Стінка тіла губки пронизана численними наскрізними порами, в яких знаходяться хоаноцити. Скелет складається з безлічі голок (спікул), що мають різноманітну форму й роз­міри. В утворенні скелета бере участь спонгін — речовина, що скріплює голки між собою.

Живлення, дихання і виділення здійснюються за допомогою безперервного потоку води крізь тіло. Завдяки ритмічній роботі джгутиків хоаноцитів вода нагнітається в пори, потрапляє в атріальну порожнину і крізь гирло виводиться назовні. Залишки відмерлих організмів і найпростіші, які містяться у воді, захоплюються хоаноцитами, передаються амебоцитам і розносяться ними по всьому тілу. Захоплення поживних частинок відбувається шляхом фагоцитозу; травлення у губок внутрішньоклітинне. Неперетравлені залиш­ки викида­ються в порожнину і виводяться назовні. Для дихання використовується розчинений у воді кисень, який поглинається всіма клітинами тіла. Вуглекислий газ також виводиться в розчиненому стані.

Розмножуються губки як статевим, так і нестатевим шляхом.

Головною причиною, яка перешкоджає масовому розповсюдженню губок, є відсутність відповідного субстрату. Більшість губок не може жити на мулистому дні, оскільки частинки мулу закупорюють пори, що призводить до загибелі тварини. Великий вплив на поширення мають солоність і рухливість води, температура.