Єдність хімічного складу. До складу живих організмів входять ті самі хімічні елементи, що й до об’єктів неживої природи. Проте співвідношення елементів у живому та неживому неоднакове. Живі організми на 98 % складаються з Карбону, Гідрогену, Оксигену і Нітрогену.
Обмін речовин і енергії. Важлива ознака живих систем — використання зовнішніх джерел речовини й енергії у вигляді живлення, світла тощо. Крізь живі системи проходять потоки речовин і енергії, отже, вони є відкритими.
Самовідтворення. Існування кожної окремо взятої біологічної системи обмежене в часі. Підтримка життя пов’язана із самовідтворенням, завдяки якому життя виду не припиняється.
Мінливість. Відносна пристосованість організмів до середовища забезпечується мінливістю — здатністю набувати нових ознак і властивостей. Мінливість створює матеріал для природного відбору.
Ріст і розвиток. Під ростом розуміється збільшення розмірів і маси особин із збереженням загальних рис будови. Ріст супроводжується розвитком, у результаті якого виникає новий якісний стан об’єкта.
Подразливість. Ця властивість виражається активними реакціями живих організмів на зовнішній вплив.
Дискретність. Будь-яка біологічна система складається з окремих взаємо­пов’язаних і взаємодіючих частин, які створюють структурно-функціональну єдність.