КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 8.

Варіант 1

ДИВНІ ХИМЕРИКИ, АБО ТАЄМНИЦЯ СТАРОВИННОЇ СКРИНЬКИ. Розділ 2

Наступного дня тато з мамою до міста поїхали. А Ляля, як і зазвичай, залишилася у бабці на Різдвяні свята.

Протягом дня бабусю навідували сусіди, а ввечері Ляля з бабусею пішли на вечерю до родини Колодіїв.

Ляля витьохкувала колядку біля порогу хати Колодіїв. Співала якомога старанніше, але кутиком ока до вітальні поглядала, бо там її найкращі друзі: Славко, Костик та мала Натуся реготали з неї, за животи тримаючись. А чого його реготати?

Хлопці були справжніми бешкетниками, тож Ляля, приїжджаючи на канікули, бралася за їхнє виховання. Проте козаки не дуже піддавалися.

Ляля, отримавши від вусатого дядька Юрка за колядку повну пригорщу цукерок, побігла до вітальні. Ото радості! У вітальні на всіх уже чекав святково накритий стіл. Чого там тільки не було: і вареники з різноманітними начинками, і пиріжки, і пампушки, і риба, і юшка, й узвар.

За мить у вітальні з'явилася тітка Олеся з великою глиняною мискою в руках. Тітка поставила миску на святковий стіл, котрий за традицією вистелила ( соломою та накрила накрохмаленою білою скатертиною. Усі сіли до столу. Дядько Юрко сказав молитву, потім узяв свою улюблену дерев'яну ложку, набрав запашної куті й - підкинув до стелі. Хлопці зареготали.

- Цитьте! От невиховані! Вчиш вас, вчиш... - тихо зупинила їх тітка Олеся. - То ж на урожай!

У Колодіїв вірили, що коли кутя прилипне (( до стелі, то урожай буде щедрим і багатим.

- Ух! - вигукнув дядько Юрко, милуючися прилиплою до стелі пшеницею. - Матимемо, що збирати восени!

Господарі радо всміхнулися.

- Налітай, командо, - глянув дядько Юрко на хлопців і, перевівши погляд на Лялю та бабусю Марію, додав: - І вас, гості дорогі, прошу до вечері!

Діти наминали смакоту за обидві щоки, а дорослі, куштуючи святкових страв, провадили між собою розмову: про врожаї, традиції та сімейний затишок. Ляля хоч і смакувала варениками та пампушками, а все ж і до розмови дорослих дослухалася. Усе їй було цікаво. Почула Ляля, як тітка Олеся кутю за родинною традицією готувала (виймала з печі готову пшеницю, знімала з неї ((( пропечену шкірочку й курей нею годувала, аби яйця несли та добробут приносили). Бабця Марія розповідала, що було б дуже гарно худобу пшеницею пригостити, а самому до хати йти, бо тварини під час Різдва мовою людською говорять. Але те заборонено підслуховувати.

Слухала Ляля, і така її цікавість узяла, що вже й про смаколики вона забула та ложку покинула (390 сл.). (Оксана Лущевська).

Завдання 1. Як колядувала Ляля біля порогу хати Колодіїв.

А голосно співала

Б витьохкувала колядку

В дзвінко промовляла слова колядки

Завдання 2. Чому Ляля забула про смачну їжу під час святкової вечері й навіть ложку покинула.

А Вона вже посмакувала варениками і пампушками.

Б Ляля заслухалася розповіддю дорослих про народні традиції.

В Вона не могла одночасно їсти смаколики й слухати розмови дорослих.

Завдання 3. Початок святкової вечері в сім'ї Колодіїв. Пронумеруй у клітинках послідовність подій.

3. Усі сіли до столу.

2. Вона поставила миску з кутею на святковий стіл, вистелений соломою та накритий накрохмаленою білою скатертиною.

6. Пшениця прилипла до стелі - на щедрий урожай.

4. Дядько Юрко сказав молитву.

1. Господиня принесла кутю в глиняній мисці.

5. Потім у дерев'яну ложку набрав запашної куті й - підкинув до стелі.

Завдання 4. Запиши, як ти розумієш ужиті в тексті вислови: «витьохкувала колядку», «наминали смакоту за обидві щоки».

Гарно співала, мов пташка.

Ласувала, їла з апетитом.

Завдання 5. Вибери одного персонажа з прочитаної частини твору й напиши про нього (4-5 речень): який він (вона), вік, характер, поведінка тощо.

Ляля дуже допитлива дівчинка. Вона ще школярка.

На Різдвяні свята Ляля любить гостювати у бабусі. З пошаною ставиться до народних традицій. Має неабиякий голос. Мов пташка, гарно та старанно співає колядки. А ще її цікавлять розповіді про родинні традиції, різних тварин, багаті врожаї, рецепти приготування куті.

Ляля вихована і чемна дівчинка. Прагне, щоб такими були сусідські хлопці.

-----------------------------------

А хлопці майже завжди швидкі та непосидючі. Вони школярі. Особливо люблять глузувати з дівчат. Підсміюються, бо Ляля дуже старанно колядувала.

Смішною та непотрібною видається їм традиція підкидувати кутю. Люблять побешкетувати. Голосно регочуть зі старшої людини - дядька Юрка.

Хлопці з апетитом накинулись на смачні страви. Їх не дуже цікавлять захоплені розмови дорослих про традиції, врожаї, приготування куті.

Навіть тітка Олеся вказала хлопцям на невиховану поведінку.

-----------------------------------

Дядько Юрко - працьовитий господар. Він середнього віку, має неабиякий життєвий досвід. Дбайливий і привітний, гостинний і щедрий. На свято зібрав за столом родину та сусідів. Вгостив Лялю повною пригорщею цукерок.

Переживає за майбутній врожай свого господарства. Тому, крім щирої молитви, дотримується давніх традицій предків. Дуже радіє, що різдвяна пшениця прилипла до стелі.

Дядько Юрко справжній господар. Шанує традиції, дбає про родинний затишок.

---------------------------------

Тітка Олеся - вправна господиня. Вона середнього віку, але проворна і швидка. Любить чистоту і порядок, її біла скатертина добре накрохмалена.

Шанує багаті родинні звичаї. Радо повідомляє давній рецепт приготування куті, який передається з покоління в покоління.

Її смачні страви сподобалися усім.

-----------------------------------

Бабуся Марія дуже добра. Вона уже старенька. Дуже любить свою внучку. Тому Лялі подобається гостювати в бабусі на різдвяні свята.

Бабуся дружно живе зі сусідами. Гості часто провідують стареньку. Вона уміє підтримувати розмови цікавими порадами. Знає давні традиції.

Ляля пишається своєю бабусею.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 8.

Варіант 2

ДРУГ. ( Скорочено )

На день народження Андрійкові подарували велосипед. Ну точнісінько такий самий, який вони з батьком напередодні розглядали в універмазі. Тільки тоді Андрійко й гадки не мав, що то вони насправді вибирали. Після оглядин він неохоче притулив велосипед до купи інших, зітхнув і всю дорогу мовчав - так шкода було розлучатися зі срібнорогим красенем.

І ось велосипед став перед своїм господарем.

Як мухи на мед, злетілись у дворі дітлахи подивитися на новий Андрійків велосипед. Нарешті він неквапливо вмостився на сидінні й закружляв по подвір'ю. Під'їхав до хлопців і пружно зіскочив.

Першим до нього підійшов Бориско і по-хазяйськи поклав руки на руль.

- Дай пробіжуся.

Андрійко знав Бориска давно. Той був грубуватий, задирливий - ні перед ким не спасує. А ще він краще за всіх ходив на лижах. І тому кожен із хлопчаків хотів потрапити в коло його друзів. І Андрійко теж.

- На, катайся, - із якоюсь прихованою радістю випустив Андрійко з рук велосипед.

Відтоді вони подружили. Бориско їздив напрочуд спритно. Андрійко щиро пишався своїм ( новим другом.

Якось надвечір, коли вони каталися у дворі, Бориско несподівано сказав:

- Не подобається мені у дворі... Тут і розвернутися немає де. Гайда на дорогу, до пустиря.

- Далеко, - ухильно відповів Андрійко і крадькома поглянув на свої вікна.

- Хіба то далеко.

Бориско так поблажливо глянув на друга, що той не міг більше опиратися. ((

- їдь ти, а потім я, - запропонував Бориско. - Доїдеш до пустиря і назад.

Андрійко вже відкатався і йшов вулицею, а Бориско їхав. І раптом пронизливий вереск машини... Від жаху Андрійко ввібрав голову в плечі. Ще мить і машина вдарила у заднє колесо велосипеда, який саме робив стрімкий поворот, а Бориско від поштовху полетів на асфальт.

Що було потім - Андрійко згадував, наче сон. Вони стояли цосеред вулиці, звідкілясь позбігалися люди, вимахували руками, галасували. Коли минувся переляк, Андрійко почав розглядати свого понівеченого велосипеда. Він стримував сльози, але вони по-зрадницькому наверталися на очі.

- Думаєш мені не страшно? - тихо вимовив Бориско. - Знаєш, як коліно болить...

Андрійко співчутливо закивав головою.

Батькові ((( Андрійко сказав, що з гірки впав. На тиждень йому заборонили гуляти у дворі.

Час минав повільно...

І ось, нарешті, він побачив Бориска в гурті хлопців. Щиро всміхаючись, попрямував до нього. Але Бориско якось коротко кивнув йому й одвернувся.

Одного дня Андрійко побачив із свого вікна, як Бориско надував нового футбольного м'яча малого Кузьми.

Кузьма був щасливий, що придбав собі друга... Андрійко відійшов од вікна (390 сл.). (За Олегом Буценем).

Завдання 1. Жанр прочитаного твору.

А казка

Б оповідання

В повість

Завдання 2. Познач, як названо у творі велосипед.

А золоторогий красень

Б срібний красень

В срібнорогий красень

Завдання 3. Персонаж та його ставлення до друга однакового кольору.

Завдання 4. Запиши, як ти розумієш ужиті в тексті вислови: «злетілись, як мухи на мед», «і гадки не мав».

Зібралось багато дітей.

Не сподівався.

Завдання 5. Яким був Андрійко? Чи був він справжнім другом Борискові? Запиши свої думки з цього приводу, поясни їх (4-5 речень).

Андрійко був товариським та щедрим. Не пошкодував дати свій велосипед Борискові. А коли друг поламав найціннішу річ, не дорікнув йому жодним словом. Узяв провину на себе.

Справжний друг цінуює дружні стосунки.

-----------------------------------------

Андрійко був щедрим другом. Давно хотів потоваришувати з Бориском. Тому з радістю давав другові свій новенький велосипед. Пишався Бориском та прислухався до його просьб. Не дорікнув товаришеві за понівечену найдорогоціннішу річ. Щоб зберегти дружбу, перед батьком узяв провину на себе.

Андрійко був справжнім другом Борискові та цінував їхню дружбу.